Аркуш 2 з графічної серії «Аліса в Країні Чудес»
Автори — Юрій Гіттік, Марія Щур.
У 1976-77 роках львівський художник-графік Олександр Аксінін створив серію із 8 офортів як своєрідний візуальний омаж книзі Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес».
У циклі публікацій «Антиквара» йдеться про художні особливості та наративи кожного з аркушів. Запропоновані авторами інтерпретації офортів також мають за мету спонукати глядача до власного «прочитання» візуально багатоскладових та семантично насичених зображень.
Зміст
Загальний огляд серії
Аркуш 1. «Божевільне чаювання»
Аркуш 2. «Ворота в сад»
Аркуш 3. «Б. Кролик»
Аркуш 4. «Стіна»
Аркуш 5. «Морська кадриль»
Аркуш 6. «Table of Contents (Зміст)»
Аркуш 7. «Розмова з Блакитною Гусінню»
Аркуш 8. «Пробудження»
Аркуш 2. «Ворота в сад», 1977
Другий аркуш серії ґрунтується на епізоді Розділу I «Униз і вглиб кролячою норою», в якому Аліса намагається увійти в сад.
Зображення офорта містить декілька елементів, які чітко вказують на цю пригоду: скляний триногий столик із ключиком, маленькі дверцята за завісочкою, показані як ворота (звідси й назва аркуша), та вузький прохід у сад.
У цьому епізоді книги, як і в кількох інших, зріст Аліси різко змінювався. Тому Аксінін знову застосовує прийом поєднання різних проєкцій, вже використаний в аркуші 1 серії, щоб одночасно показати напрямки погляду Аліси при її різному — крихітному та дуже високому — зрості. Але тут митець додає свого роду «мультиплікацію» для відображення ще й динаміки змін її зросту. Саме для позначення різних етапів її стану, зображення столика повторюється тричі в різних ракурсах: знизу вгору (ліворуч, погляд знизу), зверху вниз (у центрі, погляд зверху) і знову знизу вгору (праворуч). Така, не відразу помітна, візуальна історія схожа на «комікс» без чітко розділених кадрів. Вона виразно передає стрибки зросту Аліси.
Композиція офорта створює ще декілька ефектів, пов’язаних із різними просторовими планами верхньої та нижньої частин зображення, розділених стіною. Відповідно до опису в книзі, верхня — менша — частина з її «синтетичною» перспективою показана як довга низька зала, в якій знаходяться і столик, і дверцята в сад. Нижня — велика — частина з ізометричною проєкцією, показує простір саду за стіною: глядач ніби відсторонено* спостерігає ледь зверху за всіма пригодами.
Сприйняття цієї картини змінюється, якщо погляд охоплює ще й рамку, створену подовженими ніжками столиків із прилеглими завісами. Зненацька все зображення нижньої частини парадоксальним чином перетворюється у вертикальну площинну структуру своєрідної театральної сцени з лаштунками обабіч. Гра структур, просвітів і текстур у нижній частині зображення постає як додаткова візуальна головоломка. Зображальний дисонанс багатозначної конструкції посилюється ефектом неможливої фігури — задня ніжка лівого столика суперечливо виходить на передній план.
До суто візуальних парадоксів Аксінін додав ще й логічне протиріччя: як розбіжність з однозначним поділом на зони саду та залу, садові кущі раптом опиняються у залі за стіною.
У цьому аркуші Аксінін винятково вдало реалізує свій підхід до серії — не ілюструвати текст, а візуалізувати стани та відчуття Аліси в різноманітних ситуаціях її дивних пригод. Він послідовно вибудовує зображення з парадоксальним простором та оптичними ілюзіями, подібно до ефектів Мауріца Корнеліса Ешера**, і навіть порушує логіку наративу з метою відобразити сум’яття Аліси.
Незважаючи на насиченість візуальними ефектами, офорт вирізняє мінімалістична геометрична композиція з багатоманітною грою текстур. Діагональ широкої світлої смуги додає руху в її статичну, майже симетричну організацію: так динаміка вертикальної структури постає як символ змін зросту — провідного мотиву епізоду.
Як властиво всій серії, композиція аркуша містить і «наскрізні» образи книги. Серед них зменшувальне віяло Білого Кролика (дотепно показане трьома віялами різних розмірів), пляшечка, ледь помітні фрагменти зображень персонажів (Кролика, Миші, Чеширського Кота й Лакея-Жабуна), а також текстури цегляної кладки та сорочки гральних карт.
Окремі візуальні елементи офорта Аксінін пізніше використав у двох роботах, створених одночасно із серією «Аліса в Країні Чудес». Зокрема, подібна цегляна стіна з прочиненими воротами та діагональною доріжкою стали центральним образом в Ex Libris Haniuk W. A., а мотив поєднання чіткої геометричної конструкції з аморфною органічною масою набув розвитку в офорті «Стіл».
 |  |
| Ex Libris W. Haniuk W. A. | Офорт «Стіл» |
————–
*Такий погляд глядача відображає важливий для Аксініна аспект книги Льюїса Керролла — «відстороненість» її автора. Він особливо цінував позицію письменника як «нейтрального» спостерігача, котрий завжди тільки відтворює події і констатує факти, але ніколи прямо не описує незручності й страждання Аліси в неприємних для неї ситуаціях. Прийом «відсторонення» і став основним для художника у створенні візуального омажа книзі.
**Для докладнішої інформації про подібності та відмінності у творчості Мауріца Корнеліса Ешера та Олександра Аксініна див: «Діалог майстрів: Ешер і Аксінін».
Літературна редакція Надії Пономаренко.