Аркуш 5 з графічної серії «Аліса в Країні Чудес»
Автори — Юрій Гіттік, Марія Щур.
У 1976-77 роках львівський художник-графік Олександр Аксінін створив серію із 8 офортів як своєрідний візуальний омаж книзі Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес».
У циклі публікацій «Антиквара» йдеться про художні особливості та наративи кожного з аркушів. Запропоновані авторами інтерпретації офортів також мають за мету спонукати глядача до власного «прочитання» візуально багатоскладових та семантично насичених зображень.
Зміст
Загальний огляд серії
Аркуш 1. «Божевільне чаювання»
Аркуш 2. «Ворота в сад»
Аркуш 3. «Б. Кролик»
Аркуш 4. «Стіна»
Аркуш 5. «Морська кадриль»
Аркуш 6. «Table of Contents (Зміст)»
Аркуш 7. «Розмова з Блакитною Гусінню»
Аркуш 8. «Пробудження»
Аркуш 5. «Морська кадриль», 1977
У 5-му аркуші серії — візуальна замальовка танцю із початкового епізоду розділу Х «Омарова кадриль».
На офорті зображена своєрідна хореографічна нотація*, або — графічний запис, першої фігури танцю. У ньому — як спеціальній знаковій системі — світлі прямокутники позначають позиції танцівників, а вертикальні лінії — їхній рух. Відповідно до описаної в книзі першої фігури танцю, тут показано початкове шикування у дві лави вздовж берега моря і наступні рухи: кроки вперед сушею, потім заплив у море і рух назад. Строго організована композиція чітко задає ритм зображення, створюючи особливий хронотоп танцю.
Хоча у цьому епізоді книги омари лише згадуються як учасники першої танцювальної фігури, Аксінін включив їх у свою роботу. Орнамент над центральною світлою смужкою, що нагадує мушлі морського гребінця, — це насилу помітне зображення чотирьох омарів, що сидять за столом з акуратно складеними клешнями та ніжками. Як кумедна підказка на цей прихований фрагмент, омари, що причаїлися, ніби мимоволі виявляють себе ненавмисно скинутою зі столу посудиною.
Мінімалістичне зображення доповнюється виразними деталями. Парафраза класичної ілюстрації Джона Тенніела до розділу II — Миша, що пливе, виразно позначає простір моря. Великі кульки текстури перед столом з омарами, ймовірно, відображають безліч медуз, від яких, як зауважив Грифон, не так просто очистити берег. Нарешті, три домінуючі подвійні вертикалі можна потрактувати як три абстраговані людські фігури**.
Як і в багатьох інших аркушах серії, композиція містить візуальний парадокс: при віддаленні від берега горизонтальна водна гладь перетворюється на вертикальну стіну з чітким прямокутним отвором-сходинкою вгорі. Цей, не відразу помітний, фрагмент спеціально акцентується «синкопою» у білатеральній симетрії горизонтальних світлих смужок. Пізніше художник розвинув подібну антиномію у загальному контексті дихотомії «вода-твердь» в аркуші 2 «Лапута-II» серії «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта».
В офорті присутній і «візуальний каламбур», пов’язаний зі словом «проход» (прохід) (використаним у російському перекладі Ніни Демурової), що означає не тільки кроки в танці, а й відкриту для руху ділянку в огорожі. Це дотепно показано в декількох фрагментах отворами у смужках-огорожах, ліворуч — навіть разом з хвірткою.
————————–
*Цікаво, що графічний запис танцю Аксініна нагадує професійну нотацію танцю 19 століття, як, наприклад, в ілюстрації з «Кишенькової книги для розваг у товаристві» (Taschenbuch zum geselligen Vergnügen, 1814, p. 379).
**Естонський художник Тиніс Вінт, дослідник семантики зображень, зауважив: «…Вдивляючись в аркуш “Морська кадриль”, у зображенні геометричних вертикалей ми неминуче зауважимо паралель із найголовнішим догматом християнства про Св. Трійцю: Бог-Отець, Син, Св. Дух».
Літературна редакція Надії Пономаренко.