Автори — Юрій Гіттік, Марія Щур
У 1976-77 роках львівський художник-графік Олександр Аксінін створив серію із 8 офортів як своєрідний візуальний омаж книзі Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес».
«Антиквар» розпочинає цикл із 9 публікацій про цю серію: загальний огляд та детальні тексти-описи усіх восьми аркушів. Кожен опис пропонує можливу інтерпретацію зображення. Автори підкреслюють принципову можливість множинного прочитання візуально багатоскладових та семантично насичених офортів.
Зміст
Загальний огляд серії
Аркуш 1. «Божевільне чаювання»
Аркуш 2. «Ворота в сад»
Аркуш 3. «Б. Кролик»
Аркуш 4. «Стіна»
Аркуш 5. «Морська кадриль»
Аркуш 6. «Table of Contents (Зміст)»
Аркуш 7. «Розмова з Блакитною Гусінню»
Аркуш 8. «Пробудження»
Загальний огляд серії
Для Олександра Аксініна в пригодах Аліси суттєвою була та обставина, що вона постійно опинялася в абсурдних, часто неприємних для неї ситуаціях. Це відбувалося не стільки через дотепну гру Керрола з англійською, але, головним чином, через порушення мовної комунікації між Алісою та її співрозмовниками*, які повторювалися щоразу в усіх епізодах книги. Рей Бредбері також зауважив, що Аліса майже весь час знаходиться у ворожому або, принаймні, недоброзичливому оточенні**, а Мартін Гарднер зазначав, що в сновидіннях Аліси є щось від кошмарів.***
Для створення серії Аксінін вибирає нетривіальний підхід — він прагне передати візуальними засобами стан та відчуття Аліси у різних ситуаціях її незвичайних пригод, а не просто традиційно ілюструвати текст. Завдання ускладнювалося тим, що у своїх офортах Аксінін не пропонує реалістичне зображення, а будує власний умовний простір. Він організований структурами і площинами з особливими фактурами; деякі з них, при уважному розгляданні, виявляються дрібно вписаними текстами з книги Керрола.
Використання чіткого візуального ритму та латеральної симетрії, гра світлих і темних об’ємів та різних текстур дозволяють передати не лише стани Аліси, але й притаманні Керролу логіку та дух загадковості. Візуальні парадокси та ефекти руху оп-арту (оп-арт — стиль мистецтва, який широко використовує оптичні ілюзії. — Ред.) відображають динамізм ситуацій (наприклад, падіння Аліси або зміни її зросту), та, водночас, підкреслюють абсурдність того, що відбувається. Ще один прийом — «футуристичне» зображення образів у русі, які ніби складаються із окремих фрагментів.
Кожен аркуш серії (окрім початкового та Аркуша 6 «Зміст») пов’язаний з конкретним епізодом книги і є посиланням на ситуацію, в якій знаходиться Аліса. Зазвичай зображення містить лише декілька характерних деталей з цього епізоду (стіну саду, берег моря, скляний столик); нерідко до нього вписана текст-цитата з відповідного уривка.
Є образи, що проходять як «наскрізні» через більшість аркушів (вуха і віяло Кролика, чайна чашечка), часом композиція доповнюється відповідними дрібними деталями з інших епізодів (наприклад, Миша, яка тоне, в аркуші «Морська кадриль») — таким чином створюється загальна для всієї серії «тканина» зображення. Характерні текстури — цегляна кладка, сорочка гральних карт, косе штрихування та «кулькова» фактура — також повторюються у багатьох роботах серії.
Не лише текст, але й манера та прийоми Керрола конгеніальні Аксініну. Гумор, іронія, парадоксальність — це характерні риси одночасно і книги, і робіт серії. Наприклад, у дусі дотепної гри Льюїса Керрола з буквальним значенням ідіом, Аксінін зобразив «Зміст» — англійською «Table of Contents», буквально «Таблиця Змістів» — у вигляді таблиці-матриці 4×3 із зображеннями для кожного з 12 розділів книги. Причому багато з них ґрунтуються на класичних ілюстраціях Джона Тенніела.
Графічний стиль серії відповідає книзі і на рівні загального підходу: геометричні візуальні засоби Аксініна та його строго вибудовані простори безпосередньо співвідносяться з чіткими формально-логічними конструкціями (нерідко доведеними до абсурду) у тексті Керрола, а оптичні ілюзії та парадокси — з грою слів та каламбурами.
Важливо відзначити, що після завершення «зведеного» аркуша 6 Аксінін не планував продовження серії. У листі від 17 березня 1977 року він писав: «Насилу закінчив Алісу-6. Більше не буду, немає бажання після того, як концепцію було розкрито». Проте він створив ще два аркуші, в яких виразно продовжив візуальний ряд серії вже в рамках дещо іншого підходу: в них показано не емоційні стани Аліси в окремих епізодах, але власне її рефлексії та «підсумкове» осмислення досвіду подорожі. Так аркуш 7 присвячений розмові Аліси з Блакитною Гусінню, що допомогла їй краще зрозуміти себе і оточуючих, а аркуш 8 висвітлює тему її численних перетворень. Саме тому два заключні аркуші вирізняє особливий філософський настрій.
Загалом, для Аксініна вибір книги «Аліса в Країні Чудес» пов’язаний не тільки з тим, що це була одна з його улюблених книг, яку він знав напам’ять і нерідко цитував. Посилання на текст Льюїса Керрола як визнаного в СРСР іноземного класика було для нього свого роду «ширмою» для формальних художніх експериментів, захистом від критики за порушення канонів офіційного радянського мистецтва. Тому митець навіть зміг показати ці роботи на експериментальних виставках графіки наприкінці 1970-х.
І останнє, але не менш важливе зауваження: тема абсурду, домінуючого мотиву усієї подорожі Аліси, була для Аксініна систематичною художньою інтерпретацією радянських часів 1970-80-х років, періоду «високого застою». Пізніше митець продовжив цю тему у серії «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта», де м’який гумор та іронія вже перейшли у сатиру, сарказм та гротеск. Саме у зв’язку з цим художник і мистецтвознавець Гліб Вишеславський зазначив, що Аксінін «…у брежнєвську епоху з її фальшивими бравурними гаслами та ситою байдужістю до окремої людини втілював світ ідей протилежний середовищу довкілля… Тим дивовижніше, що в офортах Аксініна, хоча і в заломленому вигляді, через абсурд, точно виражені “обличчя епохи” та “особливості місця” — така графіка могла бути створена саме в 70-ті і саме у Львові.» Тому графіка Аксініна є такою важливою для повної картини українського мистецтва того періоду. До того ж, універсальна художня мова, глибока інтелектуальність та філософічність робіт митця зумовлюють значущість його творчості не лише у наративі європейського мистецтва, а й у ширшому контексті світової культури.
—————————-
*Такі порушення мовної комунікації Аліси та її співрозмовників були або ненавмисні через відсутність у них загального комунікаційного поля (a common informational background — термін Роберта Столнейкера для позначення загальної інформаційної бази знань про світ, єдиної для того, хто говорить, і для того, хто слухає), або ж навмисні при її спілкуванні з недоброзичливими персонажами.
**Bradbury Ray. Because, Because, Because, Because of the Wonderful Things He Does. Preface to “Wonderful Wizard, Marvelous Land” by Raylyn Moore. Bowling Green, 1974.
***Martin Gardner. The Annotated Alice: The Definitive Addition. W. W. Norton & Co Inc, 1999.
****“… Посилання на літературний шедевр була лише ширмою, що відволікає увагу, – засобом художнього виправдання в очах оточуючих…” (Т. Вінт. Аксінін. 1992)
Літературна редакція Надії Пономаренко.