Аркуш 7 з графічної серії «Аліса в Країні Чудес»
Автори — Юрій Гіттік, Марія Щур.
У 1976-77 роках львівський художник-графік Олександр Аксінін створив серію із 8 офортів як своєрідний візуальний омаж книзі Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес».
У циклі публікацій «Антиквара» йдеться про художні особливості та наративи кожного з аркушів. Запропоновані авторами інтерпретації офортів також мають за мету спонукати глядача до власного «прочитання» візуально багатоскладових та семантично насичених зображень.
Зміст
Загальний огляд серії
Аркуш 1. «Божевільне чаювання»
Аркуш 2. «Ворота в сад»
Аркуш 3. «Б. Кролик»
Аркуш 4. «Стіна»
Аркуш 5. «Морська кадриль»
Аркуш 6. «Table of Contents (Зміст)»
Аркуш 7. «Розмова з Блакитною Гусінню»
Аркуш 8. «Пробудження»
Аркуш 7. «Розмова з Блакитною Гусінню», 1977
Сьомий аркуш графічної серії стосується розмови Аліси з Гусінню — одного з ключових епізодів її подорожі, описаного у розділі V «Що порадила Гусінь».
Назва розділу наголошує на ролі Гусені як премудрої порадниці, яка допомогла Алісі краще зрозуміти себе та інших.
Під час непростої для Аліси розмови, Гусінь постійно її перебивала та буквально інтерпретувала слова, застосовані дівчинкою у переносному значенні. Алісу збивали з пантелику короткі, часто не дуже ввічливі та начебто недоброзичливі репліки й дражливі зачіпки. Проте саме цей сумбурний діалог допоміг їй усвідомити можливість інших точок зору, а також зрозуміти необхідність пристосування до мінливих ситуацій.
Головну пораду Гусені — «май терпець» («keep your temper») — Аксінін вдало проілюстрував своєрідним картковим будинком, що символізує терпеливість та витримку, необхідні при його будівництві, й водночас вказує на провідних «персонажів» книги — гральні карти. Нестійкість конструкції з карт (навіть «цегляних») акцентується білизняною прищіпкою, яка її зміцнює, а сама споруда зображена як будинок Шаленого Зайця з двома незвичайними трубами, схожими на заячі вуха.
 |  |
| Фрагмент офорта | Картковий будинок |
Таке, не відразу помітне, посилання на Шаленого Зайця підкреслює зовні безглуздий діалог Гусені та Аліси. Саме це вказує й абсурдний вірш «Ти старий любий діду», який дівчинка декламувала: кілька його строф вписані на внутрішніх стінах будинку і майже не відрізняються від текстури цегляної кладки*.
Ледь помітна фігурка ліврейного лакея Жабуна у перуці (персонаж з розділу VI) підкреслює значимість образа карткового будинка. Схильний до філософствування, цей «внутрішній глядач» уважно спостерігає за дійством, що розгортається перед ним**.
У верхній частині композиції метафорично ілюструється один із головних уроків розмови з Гусінню, коли Аліса усвідомлює можливість одночасного існування різних точок зору. Візуально це показано незвичайним простором з кількома джерелами світла, скерованими у різні напрямки. Таке незвичне висвітлення призводить до суперечливої гри тіней від білих стовпців. Додаткові деталі — стовпці без тіней і тіні без об’єктів — підсилюють парадоксальність картини. Так Аксінін продовжив гру Гусені з багатозначністю слів, використовуючи два значення слова «висвітлення»: безпосереднє зображення різноспрямованого освітлення дотепно асоціюється з іншим значенням цього слова власне в контексті розмови — тлумачення або кут зору.
Варто відзначити, що в ілюстрації до цього епізоду Джон Тенніел також використовує оптичну ілюзію — парадокс неоднозначного сприйняття: затінена частина голови й дві ніжки Гусені формують її «людський» профіль.
Візуально різні верхня і нижня частини зображення органічно поєднуються горизонтальним муром-парапетом, який одночасно містить спільні елементи обох його половин (світлі торці-смужки і текстуру цегляної кладки)**.
Як і у всіх офортах серії, виразні деталі доповнюють основні образи. Решето із заячими вухами — кумедна візуальна парафраза відомого виразу «чудеса в решеті» — підкреслює незвичність ситуації. Лійка, вже використана в аркуші 6 як метафора гриба, на якому сиділа Гусінь, зображена у двох різних розмірах, символізуючи його збільшувальну та зменшувальну дії. Виїмки на парапеті ліворуч, як і на лійці в Аркуші 6, — це знак відламаних шматочків гриба.
 |  |
| Фрагменти офорта |
Загалом, чітку геометричну композицію офорта відзначає витончена білатеральна симетрія, порушена лише кількома дрібними деталями. Білі стовпчики-смужки, як і в аркуші 4, задають чіткий візуальний ритм, що відповідає медитативному стану Аліси в цей момент роздумів та зосередженої рефлексії.
Окрім образної семантики зображення, офорт наділений особливою візуальною символікою, яку відзначив естонський художник Тиніс Вінт, добре знайомий із творчістю Аксініна. Як дослідник світових візуальних культур, він так писав про цей офорт: «У роботі “Розмова з Блакитною Гусінню” легко виявити енергетичну решітку життєвих процесів».
_______
*Зображення включає оригінальний англійський текст вірша: вписані повністю 1-а і 2-а строфи та початкові чотиривірші 3-ї та 4-ї строф.
**Для більш докладної інформації про образи «внутрішніх глядачів» в офортах Олександра Аксініна див: «Внутрішній глядач: Данте, Ботічеллі, Аксінін».
***Подібний парапет, що з’єднує нижню та верхню частини зображення, вже використовувався в аркушах 2 і 5 цієї серії; він також став центральним елементом композиції офорта Ex Libris Haniuk W.A.
Літературна редакція Надії Пономаренко.