Аркуш 4 з графічної серії «Аліса в Країні Чудес»
Автори — Юрій Гіттік, Марія Щур.
У 1976-77 роках львівський художник-графік Олександр Аксінін створив серію із 8 офортів як своєрідний візуальний омаж книзі Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес».
У циклі публікацій «Антиквара» йдеться про художні особливості та наративи кожного з аркушів. Запропоновані авторами інтерпретації офортів також мають за мету спонукати глядача до власного «прочитання» візуально багатоскладових та семантично насичених зображень.
Зміст:
Загальний огляд серії
Аркуш 1. «Божевільне чаювання»
Аркуш 2. «Ворота в сад»
Аркуш 3. «Б. Кролик»
Аркуш 4. «Стіна»
Аркуш 5. «Морська кадриль»
Аркуш 6. «Table of Contents (Зміст)»
Аркуш 7. «Розмова з Блакитною Гусінню»
Аркуш 8. «Пробудження»
Аркуш 4. «Стіна», 1977
Аркуш 4 вирізняється серед решти робіт серії. У ньому Аксінін не лише пропонує візуальну асоціацію з епізодом книги, але, першочергово, досліджує оптичні ефекти і парадокси, частина з яких вже була використана в перших трьох аркушах.
Офорт логічно продовжує тему та візуальний ряд аркуша 2 «Ворота в сад», пов’язаного із змінами росту Аліси перед входом у сад (розділ I). Однак вигляд стилізованої стіни — єдина деталь цього епізоду: зображення головним чином будується на абстрактних візуальних образах, які передають відчуття руху та конфузу Аліси. Для цього митець використовує пластичні засоби оп-арту з його ефектами динаміки та суперечливості образів.
Мінімалістичне зображення офорта вирізняє строга геометрична композиція та витончене поєднання світлих і темних площин з парадоксальною грою тіней. Ритмічна діагональна структура, яка сягає вглиб у сторони, нібито «розфокусовує» погляд глядача, тоді як домінуюча світла «пунктирна розмітка» повертає увагу до центру. Така пульсація погляду ускладнює візуальне сприйняття, поєднання всіх елементів у цілісну конфігурацію. Додаткові оптичні ефекти посилюють динамізм загальної композиційної структури. Складові центральної конструкції у вигляді цегляних стін обабіч «пунктирної розмітки» парадоксальним чином перетворюються на нависаючі балки-бруси.
Висок (мотузка з тягарцем — ред.) праворуч на перший погляд здається суто декоративною деталлю, але він є важливим елементом, який дозволяє окреслити глибину тривимірного зображення з виразно виступаючими вперед балками. Більше того, поєднання в одному зображенні двох висків призводить до ще одного парадоксального ефекту: вони вказують напрями сил тяжіння, які спрямовані перпендикулярно одна до одної.
 |  |
| Фрагмент офорта | Фрагмент офорта із зазначенням напрямків сил тяжіння |
Таким чином, створюється ілюзія об’єднання двох просторів з різними гравітаційними полями, що нагадує літографію Мауріца Корнеліса Ешера «Відносність».
Застосування прийомів оп-арту було важливим для художника не лише в цьому своєрідному аркуші, але й у всій серії та деяких подальших творах. Зокрема, елементи композиції зі стіною використані для узагальнюючого образу розділу II в аркуші 6 «Зміст», у якому символічно представлені всі 12 розділів книги. Подібна оптична ілюзія парадоксальної цегляної стіни стала основою зображення у більш пізньому офорті Ex Libris Ю. Бірюльова.
Як зазвичай у серії, основне зображення доповнюється кількома не відразу помітними деталями, пов’язаними з іншими епізодами книги. Так, заварювальний чайник-тягарець ліворуч, показаний разом з текстурою чашок (у нижній частині), асоціюються з «Божевільним чаюванням», а обидві тіні від тягарців схожі на вуха Кролика. Крім того, правий висок з його конусом-відром нагадує традиційну форму маятника Фуко, класичного символу руху.
Окрім оптичних ефектів, офорт відрізняє і ретельно вибудована візуальна символіка руху та розвитку, як зазначав естонський художник Тиніс Вінт, добре знайомий із творчістю Аксініна. Дослідник світових візуальних культур та семантики зображень так писав про цей офорт: «…знак відходу — драбина у правому верхньому куті, куті “місяця та індивідуальних ілюзій”. Знак відходу — не в сенсі реінкарнації, але остаточного звільнення від матеріального, відходу в невідоме. Щаблі драбини мають ритм неба — 5. Нахил драбини — ліворуч, у напрямку імперсонального космосу… У центральній частині роботи виділено вісім чотирикутників — чотири плюс чотири — це основоположний ритм Всесвіту. Рух же цегляних стін співвідноситься з динамікою трьох рівнів розвитку: (1) космічний (2) реалізація індивідуального та (3) якісно новий рівень космічного, що пройшов через індивідуальне … ».
Літературна редакція Надії Пономаренко.