Аркуш 1 з графічної серії «Аліса в Країні Чудес»
Автори — Юрій Гіттік, Марія Щур.
У 1976-77 роках львівський художник-графік Олександр Аксінін створив серію із 8 офортів як своєрідний візуальний омаж книзі Льюїса Керрола «Аліса в Країні Чудес».
У циклі публікацій «Антиквара» йдеться про художні особливості та наративи кожного з аркушів. Запропоновані авторами інтерпретації офортів також мають за мету спонукати глядача до власного «прочитання» візуально багатоскладових та семантично насичених зображень.
Аркуш 1. «Божевільне чаювання», 1976
У початковому аркуші серії Олександр Аксінін все ще з’ясовував свій підхід до візуального омажу книзі Льюїса Керрола. Тому, як виняток, зображення офорта не прив’язане строго до конкретного епізоду тексту, як на всіх інших аркушах серії. Він названий за розділом VII «Божевільне чаювання», але в центрі зображення — не лише сцена чаювання, а й голова Чеширського Кота з наступного розділу.
«Збірна» композиція містить в собі ще й такі значущі елементи, як коробку-будиночок Шаленого Зайця з двома трубами, схожими на заячі вуха (розділ VI) та низку їжачків в польоті, які асоціюються не тільки з Ящіркою Біллем, що вилітає з комина (розділ IV), але й з грою в крикет живими їжаками як кулями (розділ VIII).
Показані й менш помітні, але виразні деталі, серед яких Білий Кролик, який спізнюється (епізоди розділів I та II), і текстура сорочки гральних карт як одного з провідних мотивів другої половини книги.
Початковий аркуш відрізняється від наступних і єдиними у всій серії «реалістично» зображеними образами — це персонажі Божевільного чаювання (Шалений Заєць, Капелюшник, Миша-Соня) та Чеширський Кіт.*
Загалом, зображення вирізняється органічним поєднанням трьох ракурсів — фронтального (нижня частина), зверху донизу (центральна частина) та знизу вгору (верхня частина). Така «синтетична» перспектива дозволяє показати одночасно різні напрямки поглядів Аліси при її нормальному, крихітному та дуже високому зрості (епізоди розділів I, II та V). Парадоксальне поєднання трьох проекцій в одній композиції, подібно до ефектів Мауріца Корнеліса Ешера**, створює суперечливий «пульсуючий» простір. Таким чином передаються дражливі стани Аліси в неприємних ситуаціях, які виникають при різкій зміні зросту, коли, за її словами, вона «складається і розсувається наче телескопічна труба».
Зображення відкритої коробки в цій роботі, як зазначив художник Тиніс Вінт (Tõnis Vint), символізує розкриття прихованих таємниць світу. *** Аксінін використав цей мотив і в офорті Ex Libris A. Strumiłlo, створеному саме тоді, коли він працював над серією «Аліса в Країні Чудес». Як пряма цитата з 1-го аркуша — рекурсивний ряд коробок-будиночків із заячими вухами – в цьому офорті, показаний саме для позначення нескінченності.**** Концепція відкритих коробок як символ процесу пізнання надалі була розвинута у більш пізньому офорті Ex Libris Ю. Гіттіка.
 |  |
| Ex Libris A. Strumiłło | Ex Libris Ю. Гіттіка |
—————
* Зображення голови Чеширського Кота тут (і ще більш виразно в аркуші 6 «Зміст») є свідомою цитатою з класичної ілюстрації Джона Тенніела.
** Для докладнішої інформації про подібності та відмінності у творчості Мауріца Корнеліса Ешера та Олександра Аксініна див: «Діалог майстрів: Ешер і Аксінін».
*** Естонський художник і дослідник світових візуальних культур Тиніс Вінт, дуже добре знайомий з творчістю Аксініна, зауважував: «…На офорті «Божевільне чаювання» зображено відкриту коробку. Тут виразно проступає код прихованої реальності, що прочиняє завісу над таємницею іманентного світу…».
**** Рекурсія була характерним прийомом Аксініна для візуального зображення нескінченності. У своєму тексті про офорт Ex Libris Віктора Кривуліна він писав: «…нескінченність задається як конкретна замкнута форма яка дробиться на складові її «кванти» які повторюють у своїй організації цю велику форму…».
Літературна редакція Надії Пономаренко.