Журнал "Антиквар": Театральні колекції #110

#110: Театральні колекції

Театральні колекції

№ 2 (110), 2019

200 грн
Доступна лише електронна версія

ЗАМОВИТИ ЖУРНАЛ

Це буде дуже ліричне, майже інтимне слово редактора, тому що воно — про любов. До театру.

Ми почали готувати цей випуск восени минулого року, коли художньо-експозиційний простір наче навмисно вибухнув театрально-музейними подіями найвищої проби: Курбас у Мистецькому Арсеналі, 80‑річчя Театрального музею і влаштована там виставка авангарду, «артпідготовка» до 100‑річчя Театру Франка, виставка у Музеї діаспори з приводу повернення в Україну архіву Сержа Лифаря, нарешті, звістка про офіційне нове літочислення ук­раїнського театру — не від корифеїв, як звикли рахувати, а від дня постановки драми Якуба Ґаватовича «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Івана Хрестителя, посланця Божого» — 8 вересня 1619 року. Тобто у 2019‑му ми відзначатимемо 400‑річний ювілей. Вибору в нас практично не лишалося… і «Антиквар» підкорився мистецькій долі та свавіллю головного редактора, театрознавця за освітою.

Уже понад 30 років театр є своєрідним надлишком мого професійного життя. Кілометри рецензій та акторських портретів, критичні виступи перед колективами театрів, фестивальні журі… А ще — майже 15 років ведення семінару з театральної критики у КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого. І невідбутнé почуття обов’язку.

Отже, про концепцію театрального номеру «Антиквара». Ми сформулювали її лаконічно та вкрай узагальнено: «Театр у музейному вимірі». Втім, кожен з текстів цього випуску розгортає тему і вище, і ширше.

Що таке театральні артефакти, яка їх мистецька, музейна, колекційна та ринкова доля. Хто і навіщо зберігає, експонує та вивчає всі ті предмети, яким (за винятком вихідного реквізиту) судилося пережити те, заради чого їх було створено — театральну виставу. Ескізи, макети, декорації, костюми, афіші, програмки, плакати, фото репетицій та прем’єр, акторів, художників, режисерів… Власне, ці речові докази сценічного буття спектаклю і є головними героями журналу.

Сьогодні на звичному місці немає мого фото — надто багато слів вийшло від редакції… Але його (місця) й без того в обріз для тем і героїв, яких ми б хотіли представити у цьому випуску.

Відтак замість моєї фотографії на сторінці поруч, у рубриці «Об’єкт», ви побачите живописну роботу «Ной» сценографа Ігоря Несміянова. Для матеріалу про його виставку «Наш клас», яка все ще триває у Театральному музеї, теж забракло місця… Тож нехай цей вайлуватий велетень зі своїм іграшковим човником тужить тут замість мене за всіма, кому винен і про кого мріяв. А ми, видавничий дім «Антиквар», підемо далі — завершимо вже розпочату перереєстрацію та відновимо вихід друкованого журналу «Український театр».

Ганна Шерман, головний редактор

Матеріали із журналу на сайті: