Інтерв’ю з Юрієм Комельковим
Пів року тому, 12 листопада 2024 року, Київська міська військова адміністрація прийняла рішення про створення Музею авангарду (як 10 філії Музею Києва).
Від рішення до реального музею з власними стінами, співробітниками і постійними виставками — непростий шлях. Проте засновники крок за кроком долають його.
Про проєкти, які нещодавно вдалося реалізувати; про нові твори у колекції; і навіть про адресу майбутнього музею нам розповів Юрій Комельков, ідеолог та ініціатор Музею авангарду. Спілкувалася Ганна Шерман, головна редакторка журналу «Антиквар».
— Пане Юрію, розкажіть, що вдалося вам зробити за останні пів року? Як розвиваються події, пов’язані з відкриттям Музею авангарду?
— На початку березня ми організували виставку «Український авангард. Еволюція. Поповнення колекції 3.0» в Музеї Києва. Це була третя виставка, що презентувала колекцію нового музею, але перша — вже від юридично створеного Музею авангарду.
Цю виставку я сміливо можу назвати грандіозною, бо на ній ми представили роботи зірок світового авангарду, які люди побачили вперше. Це і «Портрет Т. Г. Шевченка» Віктора Артемцева, і три роботи Георгія Петраша — унікального, талановитого, але майже невідомого досі художника періоду класичного авангарду. Також ми показали двадцять робіт Костянтина Піскорського.
Паралельно ми працювали над створенням англомовної версії журналу «Антиквар» про концепцію та колекцію Музею авангарду. Цей випуск ми готували до арт-ярмарку TEFAF у Маастрихті (Нідерланди). Ми презентували його на стенді Джеймса Баттервіка, разом з виставкою «П’ять художників. Український модернізм 1900-1930-х років». До речі, це вперше у назві стенду, під час важливої міжнародної події, прозвучало словосполучення «український модернізм».
Під час арт-ярмарку TEFAF був спеціальний святковий день, присвячений нашому музею, і ми зібрали багато гостей. Був, звісно, Джеймс Баттервік, представники фонду Олександра Архипенка, був Всеволод Ченцов (керівник Представництва України при Європейському Союзі), представники дирекції TEFAF, Гаральд Біндер (засновник артцентру Jam Factory), мистецтвознавець Костянтин Акінша та багато інших відомих людей.
Після арт-ярмарку в Нідерландах Джеймс Баттервік повіз виставку в Париж, на арт-ярмарок Salon du Dessin. І там одна з робіт зі стенду, робота Михайла Жука, ввійшла до десятки найкращих творів, представлених на ярмарку. Також у французькій пресі вийшло велике інтерв’ю з Джеймсом Баттервіком під назвою «До (пере)пізнання українського авангарду». У французькій журналістиці словосполучення «український авангард» також прозвучало вперше. Вважаю це і культурною, і політичною перемогою.
Загалом, подорож пройшла дуже вдало: ми презентували в Європі наш Музей авангарду, домовилися про співпрацю з окремими людьми зі світу мистецтва.
— Розкажіть, будь ласка, як просувається робота щодо приміщення і створення команди музею.
— Про приміщення мене питають дуже часто. І ось — нещодавно пройшов публічний захід, голосування двох комісій: по майну і по культурній спадщині, і Музею авангарду погодили виділення приміщення у Києві за адресою вулиця Липська, 16. Це історична будівля, садиба графині Уварової. Частину другого поверху займає Інститут національної пам’яті, а наш музей буде на першому поверсі.
Залишилося ще декілька важливих кроків, узгоджень, і ми зможемо зайнятися підготовкою приміщення до експозиції. Це — дуже важливі зрушення, бо наша колекція активно поповнюється, нам вже є що виставляти, є чим дивувати не тільки Україну, але й світ, тож приміщення нам дійсно необхідне.
І, звісно, музей — це, насамперед, люди. Мовою бюрократії це — штатний розпис. Нам треба було затвердити положення про філію Музею Києва, знайти посади для нашої філії у штатному розписі… Це — перша половина найважливіших питань, і ми її пройшли. Сподіваюся, що вже за кілька тижнів буде затверджений штатний розпис і будуть люди, які працюватимуть в Музеї авангарду, відповідно до чинного законодавства.
— Виставки, які показують поповнення фондів Музею авангарду, вже стали традицією. Чи плануєте такі виставки найближчим часом?
— Так, наша колекція дуже швидко збільшується. Вже на відкритті третьої виставки нам подарували декілька робіт.
5 червня ми презентуємо наступний виставковий проєкт, присвячений поповненню колекції. Цього разу більша частина експозиції — з робіт, які нам подарували колекціонери та митці. Є і твори класичного авангарду, і роботи митців-шістдесятників, роботи художників Нової хвилі, роботи сучасних митців. Адже наша колекція присвячена не тільки класичному авангарду, а і його еволюції.
Також ми представимо декілька робіт з фонду Музею Києва. Зокрема, — справжній шедевр, роботу Кричевського 1931 року, написану у стилі постімпресіонізму. Можливо, у вузьких колах ця робота і відома, але загальній аудиторії — ні.
— У попередньому інтерв’ю «Антиквару» ви розповідали про книгу, з якою також тепер працюєте.
— Так, це книга «Український авангард. Еволюція», яка розповідає про авангард в усіх напрямках мистецтва: від витоків до сьогодення. Мова йде про образотворче мистецтво, кіно, театр, музику, літературу, архітектуру… Наші автори — відомі люди у світі мистецтва. Серед них і українські автори, і іноземні.
Роботу з текстовою частиною книжки ми вже повністю закінчили.
Це буде академічне наукове видання і водночас — книга для широкого кола читачів, доступно написана і яскраво проілюстрована. Ми включили у видання не тільки статті науковців-теоретиків, а й практичних дослідників. Скажімо, про музику у нас розповідає Алла Загайкевич — вона і композиторка, і виконавиця, але для нас, насамперед, дослідниця музики.
Ми хочемо позбутися радянських догм про те, що авангард закінчився у 30-х роках XX століття. Роботи західних науковців доводять нам протилежне (багато про це написано в «Антикварі» №135).
Окремо хочу сказати, що я дуже вдячний Діані Поповій, яка була директоркою Музею Києва, за той шлях, який ми пройшли разом. На першій прес-конференції, присвяченій Музею авангарду, ми розповідали про наші плани. Разом робили і першу, і другу, і третю виставки. Разом працювали над спеціальним виданням журналу «Антиквар»… Вона захоплювалася цим проєктом. Неймовірно шкода, що Діана так рано померла, що ми не зможемо разом відкривати приміщення музею, радіти успіхам.
Від самого початку ми мріяли про те, що Музей авангарду буде не просто музеєм, а проєктом світового значення. Для цього у нас є усе, адже Київ дав світу зірок, засновників авангарду — Малевича, Архипенка, Богомазова, Екстер. А Україна, в цілому, дала ще більше — тут і Татлін, засновник конструктивізму, і Кандинський, засновник абстрактного мистецтва, і багато-багато інших. Україна має «роял-флеш» у своїх руках у світі мистецтва.