Андрій Гречило,
доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства, голова журі цьогорічного конкурсу на кращий великий герб України
Матеріал із журналу "Антиквар" №119
Питання про те, яким має бути загальноукраїнський герб, постало вже на початку Української революції навесні 1917 року. Дискусії точилися передусім щодо таких символів, як галицький лев, київський архангел Михаїл і козак з мушкетом — герб Гетьманщини XVII–XVIII століть. У певний момент виринула ще одна ідея, яку у вересні 1917‑го підхопив Михайло Грушевський: «На монетах й інших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді трезубця…» — написав він тоді в одній зі своїх статей.
Жовтневий переворот у Петрограді та проголошення Української Народної Республіки 7 листопада (ст. ст.) III Універсалом Центральної Ради прискорили справу. Ще 2 листопада (ст. ст.) за ініціативою Генерального секретаріату народної освіти відбулася нарада, присвячена саме українському гербу. На ній розглянули можливість використання історичних символів або створення нових, обговорили потребу проведення конкурсу, та остаточної згоди не дійшли.
У грудні Генеральний секретаріат ухвалив почати випуск українських грошей. Перша банкнота номіналом 100 карбованців з’явилася в обігу 24 грудня (ст. ст.) 1917 року. Її автор, Георгій Нарбут, розмістив у центрі банкноти знак з монет князя Володимира Великого — Тризуб із хрестом над середнім «зубом». «Історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем у ньому» мав постати і на прапорі флоту УНР (тимчасовий закон про флот було затверджено 14 січня (ст. ст.) 1918 року Малою Радою під головуванням М. Грушевського).
Поява Тризуба на кредитовому білеті та морських прапорах уплинули на справу щодо Державного герба УНР. А після проголошення 9 січня (ст. ст.) 1918 року IV Універсалом самостійності України це питання вимагало вже негайного вирішення. Утім, провести конкурс в умовах українсько‑більшовицької війни не було можливості, а сама Центральна Рада після засідання 7 лютого (ст. ст.) змушена була полишити Київ. Зрештою вона «осіла» в Коростені, де 12 лютого (ст. ст.) на засіданні Малої Ради ухвалили: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого». Очевидно, цей закон містив лише текст, без графічних додатків. «Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією», — підкреслював Грушевський.
На початку весни більшовиків з Києва було вигнано, і 9 березня Мала Рада повернулася до столиці. За кілька днів Грушевський доручає розробити проєкти малюнків герба та печатки відомому художнику та архітектору Василеві Кричевському, з яким здавна мав дружні стосунки. 22 березня запропоновані ним проєкти були розглянуті та схвалені Центральною Радою, але юридичного затвердження гербів того дня не відбулося. На обох проєктах — Тризуб оточений стилізованим оливковим вінком, що мав символізувати мирну політику УНР. Згодом М. Грушевський називав ці зображення великим і малим гербами УНР, хоча йшлося радше про два варіанти одного герба, які художник пропонував на вибір.
Після встановлення 29 квітня Гетьманату Павла Скоропадського фахівці з української геральдики Вадим Модзалевський і видатний графік Георгій Нарбут починають добиватися скасування затверджених гербів і печаток УНР через їх недосконалий естетичний вигляд і невідповідність геральдичним нормам. Обидва вважали, що гербом України слід затвердити Козака з мушкетом, а Тризуб використати як нашоломник. Остаточні варіанти розроблених Нарбутом проєктів нових державних герба й печаток були розглянуті 24 листопада спеціальною комісією, яка висловила лише деякі побажання щодо дрібних змін у малюнках. А тим часом влада перейшла до Директорії відновленої УНР, тож і цей герб залишився незатвердженим.
Після схвалення в січні 1919 року злуки ЗУНР та УНР питання державного герба постало у новому світлі. Комісія у справах вироблення проєкту герба УНР провела 21 січня засідання і після обговорення поданих раніше Г. Нарбутом розробок дійшла висновку, що в гербі Соборної України слід відобразити символи обох республік. Він мав би виглядати так: щит розтятий, у золотому полі козак із рушницею в синій одежі, у синьому полі золотий лев, посередині синій щиток із золотим знаком князя Володимира, у нашоломнику — летить голуб з оливковою гілкою, а замість намету — картуш у стилі українського бароко. Пропонувалося також додати герби українських земель. Усі ці деталі доручено було опрацювати Нарбутові, але, схоже, він навіть не встиг зробити ескіз — до Києва знову вступили більшовики.
Продовження статті читайте у журналі "Антиквар" №119