Національний музей «Київська картинна галерея» розпочинає розробку нової візуальної комунікації та впровадження сучасних музейних технологій. Проект «Київська картинна галерея. Оновлення» у співпраці з Видавничим домом «Антиквар» та за підтримки Українського культурного фонду приурочено до 100-річчя музею, яке відзначатиметься восени 2022 року. Про подробиці проекту журнал «Антиквар» говорив з генеральним директором музею Юрієм Вакуленком.
Юрію Євгеновичу, розкажіть, будь ласка, яких аспектів діяльності музею торкнеться проект оновлення?
Потреба в оновленні концепції розвитку музею визріла вже достатньо давно. Ми відчуваємо зміни, які відбуваються в суспільстві й намагаємось на них реагувати новими підходами в роботі. Адже розуміємо, якщо музей не розвиває свої технології й не відповідає запитами сучасності, він перетворюється на сховище. Водночас до питання оновлення ми підходимо обережно. Ми дбайливо ставимося до історії галереї, тому намагаємось уникати кардинальних та необережних дій, аби не порушити вже встановлений баланс. Тим паче, як і кожен інший музей, ми маємо колекційні межі, за які не варто виходити. Отож, у майбутньому загальний лад експозиції «Київської картинної галереї» залишиться непорушним. Основна ідейна складова проекту оновлення, який підтримав Український культурний фонд, і який ми реалізовуватимемо разом з Видавничим домом «Антиквар», спрямована на розробку айдентики музею та впровадження інструментів його популяризації: нова версія сайту та просуванню через соціальні мережі.
Давайте детальніше поговоримо про айдентику, особливо з огляду на ребрендинг деяких ваших колег. На що в розробці своєї айдентики спиратиметься «Київська картинна галерея»?
Умовно кажучи, айдентика – це маркетинговий інструмент, покликаний через зовнішню форму якогось об’єкту, або предмету утвердити новий інтерес до нього. Це ніби своєрідна обгортка. На мій погляд, айдентика «Київської картинної галереї» має стати чимось більшим, так би мовити її невідділимою шкірою, яка укріплюватиме та підсилюватиме існуючий порядок. Тому наша айдентика безумовно ґрунтуватиметься на збереженні музейних традицій із впровадженням модерних підходів. Ми переконані в тому, що у музею повинен бути свій нерв сучасності і айдентика має його виразити. В свою чергу вона змінить не тільки зовнішню форму, а й впливатиме на внутрішній зміст музею, на його концептуальний розвиток. Це, як в живописі: коли художник створює полотно, він неперервно спілкується зі своїм витвором й отримує зворотній зв’язок, який і скеровує його надалі. Авторам, які стверджують, що заздалегідь у найменших подробицях знають, як виглядатиме майбутня картина, я не вірю.
Повернімось до теми популяризації музею. Яким ви бачите новий веб-сайт «Київської картинної галереї»?
Наш музей був одним з перших серед культурних інституцій у Києві, хто мав власний веб-сайт. Він з’явився в 2004 році, нині ми користуємось вже другою версією. Раніше він був головним джерелом доступу до новин музею, зараз основний інформаційний рупор – це соціальні мережі. Тож функцію оперативного інформування про те, чим живе музей, та залучення відвідувачів, ми покладаємо на SMM-комунікацію. Звісно, що сайт також продовжимо розвивати. Він стане фундаментальною платформою музею. Нова версія сайту вже міститиме айдентику та значно розширить спектр послуг для відвідувачів. Зокрема, будуть запропоновані 3D-тури, можливість придбати онлайн-квиток, з’явиться інтернет-крамниця музею з альбомами, каталогами, іншою видавничою та сувенірною продукцією.
Розкажіть про видавничі проекти, які передбачені програмою «Київська картинна галерея. Оновлення».
До 100-річчя «Київської картинної галереї» музей ініціював низку видавничих проектів. Серед тих, які підтримав Український культурний фонд, будуть путівник основною експозицією музею, науковий каталог ікон XIII – початку XX століть та давньоруського декоративно-прикладного мистецтва, а також книга «Київські адреси Михайла Врубеля». Наш музей має дивовижні колекції живопису та іконопису, а також одну з найцікавіших та вагомих в світовому музейному просторі збірок Михайла Врубеля. Приміром, якщо Третьяковська галерея може похвалитися масштабними полотнами художника, ми пишаємось тим, що в Київський період формувалась художня самобутність митця.
Давайте трохи зупинимось на сучасних музейних технологіях, адже в рамках проекту оновлення передбачаються і онлайн-презентації?
Так, презентація згаданих видань відбудеться в режимі онлайн, а виставки, які буде представлено до них, можна буде побачити як в відеоформаті, так і в музеї. Під ці конкретні проекти ми цільово й відцифровуватимемо окремі збірки колекції. Тим паче, певний досвід онлайн-виставок у нас вже є. Під час карантину, коли майже три місяці люди не мали змоги відвідувати нашу галерею наживо, ми продовжували роботу і постійно про себе нагадували. Будували реальні тематичні експозиції в музеї та на їхній основі створювали тизери, відеолекції та екскурсії. Нині замислюємось над тим, аби продовжити виробництво цікавого відеоконтенту. Загалом же процес оцифрування колекції вельми непростий, оскільки фонд музею чималий. Тож, аби здійснити його повне цифрове опрацювання необхідно, щоб щонайменше половина співробітників займалась тільки цим. Непокоїть нас і питання, на яких носіях надійно зберігати такі обсяги матеріалів.
Чи плануєте до 100-річчя музею проводити якісь реставраційні роботи?
Я думаю, що спершу, ми доведемо до ладу філію нашого музею – Мистецький центр «Шоколадний будинок». Нині він існує як експериментальний майданчик «Київської картинної галереї». Там проводять не тільки різноманітні виставки, але й концерти, влаштовують кінопокази, грають вистави. Тобто, в «Шоколадному будиночку» можливо все, що відбувається в мистецтві. Після цього вже можна замислюватись про якісь масштабні зміни в просторі «Київської картинної галереї». На щастя, саме приміщення музею в гарному стані і ще жодного разу не потребувало капітального ремонту. Але є необхідність, наприклад, в переобладнані сховища. В ідеалі на час робіт можна було б розмістити частину колекції в «Шоколадному будинку», або ж взагалі зробити там постійно діючу експозицію, а для мистецького центру, шукати нове приміщення. Побачимо, як все складатиметься і будемо вірити в краще.
Спілкувалася Христина Срібняк
