Матеріал із журналу «Антиквар» №117
На початку липня «Мистецький Арсенал» відкрив сподівану виставку, котра мала відбутися ще навесні. Експозицію, в якій зібрано майже 500 робіт 128 авторів, кураторками проєкту Катериною Підгайною та Іриною Боровець побудовано так, щоб відвідувачі могли крок за кроком досліджувати генеалогію українського «мистецтва лінії та плями» від початку минулого століття до нинішнього часу. «Сьогодні друкована графіка в Україні розвивається досить бурхливо. Ми маємо цілі генерації сучасних митців, які працюють у цій сфері, досягаючи приголомшливих результатів. Але для того, щоб зрозуміти сучасні процеси, треба поглянути на історію української гравюри щонайменше за останні сто років, відколи вона остаточно вийшла з тіні книги чи журналу й стала самодостатньою в усіх значеннях. Проєкт „Відбиток“ якраз має на меті показати існування безперервної лінії трансформації української гравюри через традиції та новаторство, виявити взаємозв’язки та перетини певних мистецьких процесів різних періодів», — пояснює Ірина Боровець.
Твори для виставки було надано державними та приватними музеями Києва, Одеси, Львова, Харкова, Тернополя, галереями, колекціонерами, мистецькими фондами та самими митцями, що віртуозно опанували техніки офорта, ліногравюри, ксилографії, літографії, шовкографії тощо. Зокрема, Павло Маков представив проєкт, де два великих офорти — «варіації на тему саду-лабіринту» — поєднано з інсталяцією в тій самій, схожій на відбиток пальця, формі, що й на графічних композиціях. Grynyov Art Collection виставив 18 робіт, серед яких аркуші з серії «Українська еротична поезія» Віктора Ігуменцева (1999–2004), графіка Григорія Гавриленка (1978), Івана Остафійчука (1975), Олександра Губарєва (1963), Василя Касіяна (1924). Національний художній музей України, поряд з іншими творами зі своєї колекції, вирішив продемонструвати триптих художника-шістдесятника Володимира Куткіна «Толока» — один з його програмних творів, що давно не «зустрічався» з публікою.
Під час вимушеної карантинної паузи організатори разом з п’ятьма учасницями виставки — Олесею Джураєвою, Оксаною Стратійчук, Анастасією Хаджиновою, Алісою Гоц і Ніною Савенко — зробили відеосюжети, в яких ідеться про особливості роботи в різних графічних техніках. Було показано те, що зазвичай сховано від стороннього ока: підготовка друкарської форми (дошки), нанесення на неї малюнка, процес травлення (як в офорті) або інші маніпуляції, результатом яких урешті-решт стає відбиток, або естамп, що сприймається як справжнє диво. Побачити ці дива на власні очі можна до 16 серпня.
На обкладинці – Графічний кабінет. Фото Олександра Попенка