“Тривожна мандрівка” Олександра Ройтбурда у “Воєнній колекції для музею Перемоги”

“Ця картина відображає надзвичайний стан і почуття тривоги, з якими наразі прокидаються та засинають мільйони українців.” — Бетті Ройтбурд

“Антиквар” як медіа-партнер благодійного аукціону поспілкувався з дочкою художника Бетті Ройтбурд яка обрала роботу батька для участі у “Воєнній колекції для музею Перемоги”.

— Робота вашого батька Олександра Ройтбурда стала топ-лотом цього аукціону. Що спонукало вас взяти участь у цьому заході та як ви обирали для нього роботу?

— Протягом усієї війни я все глибше відчуваю відсутність мого батька. Його голос був маяком для багатьох, і я знаю, що я не єдина, хто дуже сумує за його проникливим і яскравим поглядом на світ. Мій батько останні роки свого життя присвятив боротьбі за культурні цінності нашої країни, і я знаю, що якби він був живий сьогодні, він зробив би все можливе, щоб продовжувати цю справу в важкий для України час. Тому я вдячна, що отримала можливість продовжити його справу і передати його работу для участі в цьому аукціоні. Ця картина належить до серії робіт “Метафізика Міфу” про наше рідне місто Одесу. Одеса сниться мені майже щоночі, і саме ця картина якнайкраще перекликається із моїми снами.

На ній зображені дві жінки на тлі освітленого місячним світлом Чорного моря, одна оголена, друга одягнена в плащ мандрівника (або ворожки), що розглядають гігантського червоного кальмара викинутого на берег, в той час, як ліворуч над ними зловісно нависає темна імперська статуя. Мені здалося, що ця картина відображає надзвичайний стан і почуття тривоги, з якими наразі прокидаються та засинають мільйони українців, у реаліях цієї страшної війни, а також у думках про майбутнє. Сум’яття, пов’язане з тим, що доведеться тікати з дому, важка подорож попереду, вразливість і нестабільність, викликані раптовою трагедією, і горе від приналежності до місця, яке перебуває у стані небезпеки, міста з давньою історією ворожого впливу.

— Благодійна та громадьска діяльність на підтримку України – наскільки це важливо для вас особисто? Чи знаходять розуміння ваші ініціативи?

— Я живу зараз у Нью-Йорку, знаходячись у безпеці та далеко від війни. Цього року я мала повернутися в Україну у березні, щоб допомогти у плануванні ретроспективи батька в Пінчук Арт Центрі. Відповідно до цих планів, и ще для того щоб працювати над створенням мистецького фонду свого батька, я взяла відпустку від навчання в Школі соціальної роботи Silberman в Hunter Університеті, де я зараз здобуваю ступінь магістра, хоч я і мисткиня за фахом.

Зараз я впевнена, що можу зробити більше, щоб допомогти Україні звідси, ніж якби я опинилась в Україні, хоч я все ще сподіваюся, що зможу приїхати до Києва найближчим часом. З початку війни я повністю присвятила себе допомозі народу України та разом із групою інших українців та друзів у Нью-Йорку заснувала неприбуткову організацію «Спілка». Разом ми вже зібрали і розподілили понад 100 тисяч доларів, допомагаючи волонтерським організаціям та приватним особам. Ця робота зараз найважливіша, і мені пощастило бути частиною спільноти, яка поділяє мою любов до України.

Спілкувалася Ганна Шерман

Аукціон триватиме до 15 червня 2022 на сайті Аукціонного дому «Дукат»: www.dukat-art.com

“Воєнна колекція для музею Перемоги” — Благодійний аукціон, колекція якого об`єднала 10 робіт українських художників та перші рефлексії митців про війну.
100% виручених коштів будуть переказані на рахунки Благодійного фонду Сергія Притули для закупівлі 50 БПЛА «Валькірія» українського виробництва.