Інтерв’ю з кураторкою проєкту Ксенією Ульяновою
Нещодавно у Франції пройшла арт-резиденція «Бірючий». Це вже третя резиденція, організована під час повномасштабної війни.
Кураторка проєкту Ксенія Ульянова розповіла Андрію Сігунцову про те, як проходила мистецька подія, хто брав у ній участь у ній та про найцікавіші роботи, які вдалося створити і показати під час резиденції.
— Нещодавно пройшла резиденція «Бірючий» у Франції, це вже третя резиденція, що відбулася під час великої війни. Розкажіть, будь ласка, детальніше, де саме вона проходила.
— Резиденція відбулася у невеличкому місті Нонтрон, розташованому в регіоні Перигор.
Власник комплексу, де жили художники, є меценатом і директором місцевого музею Pôle des Métiers d’Art de Nontron et du Périgord-Limousin. Музей колекціонує роботи локальних митців та кераміку. Ми обрали саме цю локацію, оскільки раніше вже співпрацювали з цими людьми. Також для нас було важливо, щоб художники, які приїхали на резиденцію, могли взаємодіяти з місцевим середовищем, історією та контекстом.
— Чим особлива цьогорічна резиденція? Як саме вона проходила, у яких активностях брали участь митці?
— Кожна резиденція «Бірючий» має свою тему. Цьогорічна тема — «Lima of Love». «Lima» — це специфічний військовий термін, який використовують для позначення слова «рубіж». Отже, назву резиденції можна перекласти як «Рубіж любові».
Нам було цікаво дослідити, що саме знаходиться між ненавистю та любов’ю, і що може стати рушійною силою для змін та перетворень. Художники працювали як з цією темою, так і адаптувалися до локального контексту. Ми відвідали місцевий музей, який спеціалізується на колекціонуванні та дослідженні культури створення ножів. Виявилося, що в Нонтроні була одна з перших мануфактур з виробництва ножів. Художники досліджували цю тему і створювали роботи, натхненні нею.
Також ми відвідали декілька керамічних майстерень, спілкувалися з місцевими художниками та обмінювалися досвідом.
Крім того, організували концерт, який транслювали в режимі реального часу і записали на відео. Цей концерт транслювався під час відкриття виставки медіаклубу групи митців, електронних музикантів, які створювали музичний лайв. Троє учасників були фізично присутні на резиденції, а ще дві учасниці брали участь дистанційно з різних міст. Усі ці активності відбувалися одночасно, що створювало динамічний та інтерактивний процес.
— Скільки митців взяли участь у проєкті? Здебільшого це були досвідчені художники чи митці-початківці?
— У резиденції взяли участь 15 художників. Але, на жаль, не всі змогли бути присутніми фізично через різні обставини. Незважаючи на це, на фінальній виставці ми показали усі роботи, створені для резиденції: і дистанційно, і на місці, у Франції.
В резиденції брали участь і досвідчені художники, і декілька митців-новачків, які вперше стали учасниками «Бірючого». Це створило цікаву синергію між резиденцією та новачками.
Особливо важливим для нас було те, що змогли приїхати художники, які тепер живуть в Україні. Наприклад, зміг приїхати Макс Роботов, який служить у Збройних силах України. Це було дуже важливою подією та досвідом для нас. Також приїхала Женя Лаптій з Кривого Рогу, хоча змогла бути з нами лише кілька днів.
— Розкажіть про найцікавіші роботи, які з’явилися завдяки резиденції у Франції. Про що вони?
— Була дуже цікава робота гурту _mediaklub. На виставці ми представили її у записі, оскільки не всі учасники змогли залишитись до кінця резиденції.
Художник Apl315 створив роботу, що поєднувала тему ножів та геральдики. За допомогою форми місцевих ножів він відтворив український герб. Вийшло вражаюче.
Женя Лаптій представила фотографію під назвою «Моїй любові не має меж», де вона трансформувала тіла моделей в одну субстанцію, що стало символом єдності та сили.
Юрій Коваль працював над серією живопису зі зникаючими предметами. Він завершив свою серію саме під час резиденції, і ця робота вийшла дуже цікавою.
— Як пройшла фінальна виставка резиденції?
— Виставка проходила на тій території, де художники жили і працювали. Ми запросили багато місцевих жителів. Також до нас приїжджали місцеві телеканали, радіо, про нас написала місцева газета, тому відвідувачів було доволі багато.
За два дні, доки тривала виставка, до нас їхали люди і з найближчих, і з віддалених міст. Часом люди їхали декілька годин, щоб побачити роботи. Було дуже приємно бачити багатьох українців, для яких ця подія була важлива, які відкрили для себе нові імена в українському мистецтві. Також цікаво було спостерігати за реакцією французьких глядачів. Усі підтримували нас, висловлювали свої думки, обговорювали майже кожну роботу.
Особливо сильно вразила французьких глядачів колективна робота Геннадія Козуба (засновника фестивалю і резиденції «Бірючий») і Сергія Святченка. Це були колажі, доповнені текстами і відеофільмом, який показував, як Геннадій вперше повертається до себе додому в Ірпінь, розбирає зруйновану квартиру, оглядає свою колекцію, що пережила окупацію. Це відео і ці роботи дуже сильно вразили французьких глядачів.
Загалом, виставка мала великий резонанс і була добре висвітлена в місцевих ЗМІ.
Відео з виставки в Нонтроні
— Як вдалося отримати кошти для резиденції? І чи є вже плани щодо наступних подій?
— Ця резиденція стала можливою завдяки гранту від Académie des beaux-arts (Національної академії мистецтв Франції), який ми виграли. Надалі шукатимемо наступні гранти та можливості, щоб проводити резиденції в різних країнах, щоб «Бірючий» продовжував жити і художники могли приїжджати та створювати щось разом.
Також у нас є багато ідей, пов’язаних з роботами, створеними під час цієї резиденції. Можливо, ми покажемо їх у кількох містах Франції, але поки що не можемо розкрити усі деталі.