Про ескіз театрального костюма до опери «Турандот», виконаний Анатолієм Петрицьким
Матеріал із журналу «Антиквар» №135
Центральним експонатом виставки «Український авангард. Еволюція. Поповнення колекції 2.0», безперечно, став ескіз театрального костюма, виконаний наприкінці 1920-х років одним із найвизначніших сценографів ХХ століття Анатолієм Галактіоновичем (Анатолем) Петрицьким (1895–1964).
За словами режисера-реформатора Леся Курбаса, діяльність цього митця докорінно змінила саме уявлення про місію художника в українському театрі. Працюючи в 1920-х роках у Києві, Харкові, Одесі, Петрицький реформував на засадах конструктивізму доти консервативне мистецтво опери та балету. Навіть традиційний репертуар зазнав осучаснення, і чи не вирішальну роль відігравала в цьому сценографія.
Започаткована художником реформа полягала у використанні всього простору сцени за рахунок помостів, сходів, спеціальних майданчиків, у швидкому перемонтуванні декорацій, у кольоровій експресії та введенні партитури світла.
Оформлення до опери Джакомо Пуччіні «Турандот»
Найвидатнішим зразком конструктивістської вистави тих часів стала оформлена Петрицьким остання опера Джакомо Пуччіні — «Турандот». У 1928-му, усього за два роки після прем’єри в Мілані, її поставив на сцені харківської Української державної столичної опери режисер Луї Лабер.
За задумом Лабера, запрошеного до Харкова із Чехословаччини, у режисерському та сценографічному рішеннях мала панувати «буфонадна динамічна декораційність», зовсім не схожа на звичну театральну помпезність. Тож і костюми Петрицького, далекі від історичної достовірності, вирізняються яскравістю, лаконізмом, підкресленою театральністю, що відсилала до італійської комедії масок. І це цілком закономірно, бо саме в жанрі комедії дель арте написав 1762 року венецієць Карло Ґоцці свою п’єсу-казку, за мотивами якої створено оперу. А застосування в низці костюмів легко прочитуваних китайських елементів, як-от багатоярусних головних уборів у формі пагоди чи традиційних конічних капелюхів, дає унікальний приклад поєднання конструктивізму з шинуазрі.
Донедавна було відомо 29 виконаних художником ескізів костюмів до вистави «Турандот». Із них 28 зберігаються в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Один аркуш довгий час належав лондонському колекціонерові й дослідникові українського авангарду Джеймсу Баттервіку, але кілька років тому змінив власника.
Костюми персонажів були сконструйовані Петрицьким із різнокольорових геометричних площин — першоелементів супрематизму. У більшості учасників дійства (як-от почту принцеси), вони були спереду барвистими, а ззаду — чорними. Через це хор, розміщений на спеціальних помостах по всьому кубу сцени, то розквітав радісним різнобарв’ям, то занурювався в траурну чорноту — це відбувалося, коли женихи Турандот потрапляли до рук катів і комедія масок оберталася на трагедію.
музичного та кіномистецтва України
Групи ескізів та нова знахідка
Завдяки певним спільним ознакам усі ескізи костюмів, створені Анатолем Петрицьким для цієї постановки, можна поділити на групи. Такими ознаками є, наприклад, маски на обличчях (зокрема, з гострими носами, знов-таки, «позичені» в комедії дель арте), чудернацькі капелюхи, смугасті елементи в оздобленні одягу.
Є такі спільні ознаки й на двох ескізах із колекції Музею театрального та кіномистецтва України, один із яких, згідно із записом в інвентарній книзі, має назву «Міністр Пінґ». Виконаний у чорно-білій гамі малюнок являє собою взірцевий конструктивістський витвір, рівень і значення якого підтверджено експонуванням на численних міжнародних виставках.
музичного та кіномистецтва України
За сюжетом, при дворі китайського імператора було три міністри — великий радник Міністр Пінґ, великий віщун Міністр Панґ і великий кухар Міністр Понґ. Тож другий костюм — у сіро-рожевій гамі з чорними елементами — міг призначатися Міністрові Панґу чи Міністрові Понґу. Але кому саме — музейні співробітники не знали. Як не знали вони і про місцезнаходження третього ескізу, який мав би зробити Петрицький.
музичного та кіномистецтва України
І от 2024 року, завдяки роботі, проведеній у фондах Музею історії міста Києва, вдалося розшукати і цей ескіз. Дослідниця українського театрального авангарду Ірина Мелешкіна вважає, що на знайденому аркуші зображено Великого віщуна Міністра Панґа. Його костюм виконано в зелено-білій «нефритовій» гамі з чорними елементами. Таким чином, другий безіменний міністр стає великим кухарем, Міністром Понґом. Очевидні спільні риси в композиційному рішенні всіх трьох ескізів дають змогу об’єднати їх у групу. І це не залишає сумніву, що перед нами — «трійця міністрів», як уявляв їх художник.
Виявлення досі невідомої роботи представника класичного авангарду, киянина Анатоля Петрицького стало справжньою сенсацією для мистецтвознавців. І ми дуже раді, що трапилася ця сенсація завдяки формуванню колекції Музею авангарду.
У статті використано матеріали доповіді Ірини Мелешкіної «Тріумф конструктивізму» на науково-практичній конференції «Вадим Меллер та український авангард» (Київ, квітень 2024).
На головному фото — режисер і виконавці провідних ролей в опері Дж. Пуччіні «Турандот». Сидять: М. Литвиненко-Вольгемут (Турандот), Л. Лабер (режисер-постановник), М. Сокіл (Ліу); стоять: виконавці партій Калафа, Міністрів Понґа, Панґа і Пінґа, Імператора Альтоума, Татарського царя Тимура. 1928. Харків, Українська державна столична опера. Фото з колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України