Про виставку «Sci-Fi Art (Науково-фантастичне мистецтво)» у галереї Portal 11.
Авторка тексту — Дарія Пожидаєва, мистецтвознавиця, артменеджерка галереї Imagine Point
Майбутнє вже настало, тільки ми цього ще не зрозуміли. Таке враження виникає після відвідин групової виставки «Sci-Fi Art» у галереї Portal 11.
Сучасне науково-фантастичне мистецтво бере свій початок від фантасмагорій XVIII століття, які ще в минулому столітті впливали на модерністів і футуристів. Так само, як і митці попередніх поколінь, учасники виставки Sci-Fi Art прагнуть осягнути невідоме, передбачити світ, де технології перетинаються з культурою і людською свідомістю, пропонують погляди на майбутнє, що інтригують та лякають водночас.
Жанр наукової фантастики, поширений в літературі та кінематографі, надихає художників. Проте, на відміну від кінематографа, де час і простір визначаються сюжетом, в образотворчому мистецтві ми бачимо зафіксовані моменти можливих світів — своєрідні візуальні поеми, які не потребують слів.
Зокрема, такими є роботи з серії «Напівпровідникові сни» Іванни Стратійчук та Юрія Віслоуха. Ці твори стають «формою осмислення „великої історії“». Мікроскопічна мить в нескінченності часу — так можна охарактеризувати наше сьогодення на тлі геологічних епох та космічних масштабів.
Ця перспектива, хоч і здається принизливою для людського его, дозволяє нам побачити проблеми в глобальному контексті та сфокусуватися на довгострокових цілях.
Використання напівпровідникових матриць як основного матеріалу для створення образів — це сміливий експеримент, який змінює звичне сприйняття графіки. Матеріал, що асоціюється з цифровим світом, отримує нове життя в руках художника. Матриці, початково винайдені для передачі інформації, стають носіями образів, які виходять за межі раціонального і занурюють глядача у світ фантазій.
Гра світла і тіні на поверхні матриць створює ефект глибини і об’ємності, змушує відчувати себе всередині зображення. Це — спроба відтворити сучасну реальність, де цифрові технології проникають у всі сфери нашого життя. Це роздуми про природу свідомості, про взаємини людини і машини, про те, що таке реальність в епоху постмодерну.
Футуристи початку ХХ століття, як Філіппо Томмазо Марінетті чи Джино Северіні, були одержимі технологічним прогресом. Вони уявляли, що індустріалізація та механізація людства призведе до виникнення нового суспільства, в якому швидкість і сила замінять старі ідеї, що вже віджили себе. Вони мріяли про суспільство, сповнене техніки та нових досягнень, які розривають шаблони минулого.
Сьогодні ми вже пройшли індустріальний шлях і стикаємося з цифровими, а подекуди й біологічними революціями. Та Sci-Fi Art на виставці у галереї Portal 11 — своєрідне продовження думок футуристів, але з новим, глобалізованим поглядом на наслідки. Сучасні художники також прагнуть зруйнувати межі уявлення, але тепер вони мають більше інструментів для цього. Якщо футуристи творили свої картини як величезні епічні оповіді, сповнені гігантських механізмів, то сучасне науково-фантастичне мистецтво стає майже інтимним: вибудовуються детальні фантазійні світи, наповнені невідомими планетами, взаємодією різноманітних форм життя і культур.
Робота Руслана Князева «Велотрек» є цікавим прикладом синтезу реального та уявного, минулого та майбутнього. Картина запрошує глядача до подорожі знайомим містом, але з несподіваним поворотом: адже перегони відбуваються саме на київському велосипедному треку.
Переосмислення велотреку як арени для перегонів на велетенських швидкісних кролях формує яскравий контраст між історичним минулим і футуристичним майбутнім. Цей контраст підкреслює ідею альтернативного всесвіту, запропоновану автором. Образ перегонів верхи на кроликах надає роботі динамізму та відчуття швидкості. Це метафора нестримного руху часу, розвитку технологій та постійних змін, які відбуваються у світі. Водночас, кролі можуть бути символами циклічності життя, постійного оновлення і боротьби за виживання.
На виставці у Portal 11 художники торкаються тем, які змушують замислитися над нашими стосунками з новітніми технологіями. Чи маємо ми вітати ці досягнення з розкритими обіймами, як колись вітав нові машини Марінетті, чи, навпаки, з пересторогою? Інсталяції та картини на виставці наповнені тривогою та грайливістю, що інтригує, коли мова йде про штучний інтелект, кіберпростір, а також наш потенційний «переїзд» до нових космічних домівок.
Одне із центральних питань виставки: якою ціною нам даватимуться ці нові відкриття? Художники втілюють образи людей, що не так обирають свою подорож у космос, як підкоряються їй — ніби це неминучий етап еволюції.
Олена Хом’якова запрошує нас зануритися у тонке переплетення реальності та фантазії, де біологічні елементи поєднуються з цифровими, а кордони між людським і машинним стають невиразними. У своїх творах вона активно використовує образи, які спонукають до роздумів про місце людства у світі, його взаємодію з технологіями та значення епохи повної діджиталізації. Авторка досліджує, ким ми є і ким можемо стати в умовах прогресу.
Хом’якова аналізує вплив цифрових технологій на людину, її життя та суспільство в цілому. Вона порушує питання майбутньої еволюції та її наслідків для середовища, де все живе й неживе тісно переплетено.
Тут, у стінах галереї, Sci-Fi Art не лише підкреслює взаємодію людини та технологій, але й спонукає до осмислення нашої власної ідентичності в цьому безмежному космосі. Заглиблюючись у роботи учасників виставки, ми починаємо розуміти, що сучасне науково-фантастичне мистецтво — це не лише відображення технологічного прогресу людства і не тільки візуалізація можливого майбутнього. Це — заклик до переосмислення нашого місця у всесвіті, до обговорення моральних і етичних аспектів технологічних змін.
Мистецтво майбутнього — це мистецтво нашого часу, яке глибоко рефлексує над темами, що стають більш ніж актуальними. Виставка показує, що технології можуть бути як рятівним колом, так і невідомою загрозою, а фантастичні світи, які нам демонструють митці, стають відображенням наших власних надій і страхів.
Художники досліджують світ, де межі між реальним і уявним розмиваються. Кожен погляд на полотно, кожен рух пензлем, кожна цифрова текстура створюють нові реальності — можливо, це найактуальніша версія майбутнього людства.
Чи стане вона реальністю — питання відкрите.
Можливо, ми навіть знайдемо відповіді на запитання, які давно мучать людство.
Чи готові ми зустрітися з невідомим? Чи можемо ми відкрити свої серця і розум для нових можливостей, які нам пропонує цей епохальний момент у розвитку цивілізації? Відповіді можуть бути різними, але саме ці запитання роблять наше дослідження таким важливим і необхідним.
Виставка триватиме до 24.11.2024.