Довіра — первинна

Інтерв’ю з Боженою Пеленською

В проєкті  «Час і натхнення» новий випуск — розмова Ганни Шерман (директорки видавничого дому «Антиквар») з Боженою Пеленською (виконавчою і програмною директоркою арт центру Jam Factory).

Поговорили про те, як міг би працювати ідеальний мистецький центр, про актуальні теми для проєктів та про роботу Jam Factory.

Нижче — короткі цитати з розмови.

Jam Factory — це міждисциплінарний центр сучасного мистецтва. Ми працюємо з трьома напрямками: з візуальним мистецтвом, театром та музикою. Ми організовуємо виставки, концерти, створюємо свої вистави. Також проводимо воркшопи, публічні програми (дискусії, презентації тощо), маємо освітню програму, регулярно проводимо мистецькі резиденції тощо…

Коли ми створювали Jam Factory, обговорювали, що ми хочемо створити, для чого. Ми розуміли, що в Україні бракує інституцій, які професійно займаються сучасним мистецтвом. Тож ми хотіли створити проєкт, який працював би на такому ж рівні, як західні інституції.

Арт центр Jam Factory

Для мене було важливим, що, скажімо, ми робимо виставки не галерейного формату, а запрошуємо кураторів та кураторок, які працюють як дослідники:

  • мають певний бекґраунд як історики, мистецтвознавці;
  • знають як дослідити певну тему, сформулювати її, написати текст концепції, яка є актуальною для нас сьогодні; 
  • можуть разом з дизайнерами цікаво репрезентувати її. 

Тобто, з одного боку, ми презентуємо сучасне мистецтво, сучасних мисткинь та митців. З іншого боку — даємо важливий матеріал: як говорять митці на ті чи інші теми, що їхнє мистецтво відображає у нашому суспільстві. Це породжує важливі діалоги, роздуми.

В Jam Factory є багато менеджерів та менеджерок, які опікуються різними проєктами. Проте у нас є і «операційний рік» — з січня по грудень — є певний бюджет, виділений на нього. Наприкінці кожного року ми намагаємося планувати наступний рік, планувати наші проєкти. Звісно, в нинішніх умовах це складно, іноді доводиться щось змінювати, зважаючи на різні обставини.

Від початку повномасштабної війни, особливо у 2022 році, ми фокусувалися на роботі з сучсними українськими митцями. З 2023 році у наших проєктах почали з’являтися і зарубіжні митці. Але все одно у фокусі уваги залишається українське мистецтво, його набагато більше у наших проєктах.

Проєкт «Пам’яті тої, що пам’ятає». Фото Софії Соляр

Нещодавно у нас закрився виставковий проєкт «Пам’яті тої, що пам’ятає». Він тривав з травня до 8 вересня. 

Тепер готуємо виставку про спільноти. Вона відкриється 19 жовтня. Ця виставка — проговорення того, ким ми є, як наші спільноти бачать митці та мисткині, як спільноти створювалися та як розривалися, як війна вплинула на те, що відбувається з нами сьогодні — мова іде і про позитивні, і про складні історії…

Теми, які ми підбираємо для проєктів, мають відгукуватися, мають бути актуальними, насамперед, для нашого суспільства. Щотижня ми маємо зустрічі з засновником Jam Factory, Гаральдом Біндером. Обговорюємо багато рішень. Тож Гаральд досить добре включений в контекст, в усе, що у нас відбувається. Я думаю, що цей тісний контакт, постійні розмови дозволяють йому добре розуміти нас, відчувати і довіряти. Втім, саме довіра тут є первинною, і саме вона дозволяє нам реалізовувати усі наші проєкти.