Галерея Лондонського інституту мистецтв Курто придбала оригінал рукопису Поля Гогена. Блокнот «Avant et après» («До і після») книжного формату містить 213 сторінок акуратно написаного тексту, а також 8 малюнків у повний аркуш, 2 замальовки в тексті та 19 монотипій. Оригінал альбому раніше ніколи не експонувався. Представити його публіці в галереї планують навесні 2021 року.
Блокнот «Avant et après» належить до полінезійського періоду творчості Поля Гогена. Його художник завершував на острові Хіва-Оа в лютому 1903 року, за два місяці до своєї смерті. Куратор відділу малюнків галереї Курто Кетті Готтардо припустила, що, ймовірно, альбом наново переплітали приблизно в 1918 році. Книга є «наполовину мемуарами, наполовину маніфестом». Вона містить відверті історії з життя Поля Гогена й примітки автора щодо колег Едгара Дега, Каміле Піссарро, Поля Сезанна і Поля Сіньяка.
Зокрема, у рукописі розкривається чимало нових подробиць конфлікту з Вінсентом ван Гогом. Поль Гоген пише про період їхньої творчої співпраці, а саме, про дев’ять тижнів, які вони провели разом в «жовтому будинку» в Арлі. Про вечір, коли Вінсент ван Гог відрізав собі мочку вуха й різко перервав їхню співпрацю. Складається враження, що в рукописах відповідальність за конфлікт Гоген хотів покласти саме на ван Гога.
Також Гоген не соромиться на уїдливі коментарі щодо паризьких дилерів, які не розгледіли його талант, і про зарозумілих представників французької колоніальної та церковної влади в Полінезії.
Відомою також стала і доля, яка спіткала рукопис упродовж ХХ століття. Виявляється, що свій альбом Поль Гоген сподівався опублікувати у Франції, тож незадовго до смерті відправив його своєму другові, бельгійському критику Андре Фонтен, який жив в Парижі. Але ідея видання альбому не викликала особливого ентузіазму Андре, оскільки Гоген тоді ще не був уславленим художником. У 1907 році він передав манускрипт колишній дружині художника Метте Гоген. В 1924 році вона продала рукопис німецькому видавцеві Курту Вольфу, який за чотири роки невеликим тиражем випустив факсиміле блокноту. У тому ж році Вольф продав рукопис своєму другові Еріку Ернсту Швабаху, який переклав текст німецькою мовою й незабаром перепродав його текстильному фабриканту Еріху Геріцу. У 1934 році з приходом до влади нацистів Геріц втік з Німеччини до Великобританії і прийняв британське підданство. На той час він встиг зібрати видатну колекцію імпресіоністів та німецьких експресіоністів (зокрема, Ловіса Корінта) й пізніше передав кілька робіт в дар галереї Тейт та Британському музею.
Втім, з’ясувалось, що після смерті Геріца в 1955 році «Avant et après» якимось чином опинився у дилера нью-йоркської галереї Rosenbach Джона Флемінга. На той момент її вартість оцінювалася в 85 тисяч доларів. В результаті судового процесу рукопис повернувся у власність до дітей Еріха Геріца, а потім перейшов до одного з його онуків, який нещодавно обміняв його за схемою Acceptance in Lieu, замість сплати податку на спадщину у розмірі 6,5 мільйонів фунтів.
І хоч раніше «Avant et après» був доступний у вигляді факсиміле та розшифровок, за останні півстоліття жоден мистецтвознавець не мав можливості побачити рукопис. Оригінал же містить чимало раніше невідомої інформації. Зокрема, тепер можна встановити, які із зображень є малюнками, а які виконані в техніці монотипії, – пояснила Кетті Готтардо.
Фото та відео: The Courtauld
Джерело: The Art Newspaper