Нещодавно на каналі UKRAINE THE BEST вийшло інтерв’ю Юрія Комелькова з в.о. Міністра культури та інформаційної політики України Ростиславом Карандєєвим. Основні тези, цитати Ростислава Карандєєва — у цьому матеріалі.
Про роботу Міністерства в умовах повномасштабної війни
Ми можемо робити дві речі:
- формувати національне законодавство: розробляти закони, пропонувати їх Верховній Раді, розробляти підзаконні акти;
- ефективно розпоряджатися державними ресурсами, що передані нам для реалізації державної політики — це і майно, і фінансові ресурси.
Водночас є кілька проблем. Не завжди чиновники Міністерства культури знають, розуміють, що знаходиться на вістрі проблематики, де є вкрай критичні ситуації. Тому дуже важливий діалог з громадськістю, з людьми зі сфери культури. Митці, представники інституцій повинні повідомляти про проблеми, ставити завдання, вимоги Міністерству.
Державний ресурс дуже обмежений. Тож ми вимушені приймати рішення, виходячи з певних пріоритетів. Іноді ці пріоритети формуються виключно владою, без діалогу з суспільством. Іноді — під впливом ситуативних обставин (хтось перший «достукався» — надіслав листа, зателефонував, повідомив про проблему).
Тож системність і визначення чітких пріоритетів — запорука ефективного використання коштів.
На наступний бюджетний рік видатки на сферу культури складатимуть 10,7 млрд. грн (цей бюджет наразі в проєкті, за нього ще не проголосували). Порівняно з минулим роком, — це збільшення на 2,3 млрд. грн. Але спектр потреб величезний і цього ресурсу недостатньо
Про презентацію української культури за кордоном
Міністерство культури опікується забезпеченням усіх культурних процесів і реалізації державної політики на нашій території (території України). А Міністерство закордонних справ своїми інструментами — це Український інститут, система культурних аташе й інформаційних центрів — за кордоном України. Проте розподіл доволі умовний, особливо зараз, коли держава навіть не є ключовим гравцем у системі культурної дипломатії. Волонтери, самі митці, творчі колективи, інституції за рахунок власного або залученого донорського ресурсу (як українського, так і іноземного), здійснюють набагато потужнішу роботу, ніж це робить держава через свої інституції.
Невеличка сума з бюджету Міністерства культури також використовується для просування української культури за кордоном. Зокрема, це просування українських творів літератури, книжок — через переклади, участь України в закордонних книжкових ярмарках, фестивалях тощо. Також ми передбачаємо (на наступний рік) фінансову участь держави у просуванні українського продукту на Венеційській бієнале, в окремих акціях наших національних творчих колективів.
Про знищення культурних цінностей на окупованих територіях
Якщо дивитися лише на звільнені території (які були певний час в російській окупації), немає закладів культури, які би не постраждали… За сьогоднішньою статистикою — понад 550 об’єктів ми вважаємо зовсім знищеними і близько 1700 зазнали руйнувань.
Ворог руйнує багато об’єктів культурної спадщини. Це те, що відновити неможливо. Можна збудувати нову бібліотеку, новий клуб, новий центр культурних послуг, навіть зробити його сучаснішим, якіснішим, але відновити храм, маєток, театр — дуже складно.
І, звісно, насамперед — Україна цінна людьми, які несуть культуру, створюють її, допомагають розповсюдити. Сьогодні, коли ми говоримо про стійкість, відновлення, збереження, — мова йде не тільки про нерухомі об’єкти. Ми говоримо і про людей. На жаль, на війні люди гинуть (і ті, хто воює на фронті в складі ЗСУ, і ті, хто потрапляє під обстріли), люди виїжджають за кордон, багато хто змінює свій фах — переходить з культури в іншу сферу. Але сподіваємося, що все-таки багато людей повернеться в культуру після перемоги.
Про бронювання та виїзд за кордон чоловіків призовного віку
Коли ми розглядаємо питання щодо виїзду чоловіків призовного віку за кордон, — необхідно, щоб це були короткострокові і дуже важливі місії, місії пропаганди української культури, донесення українських наративів до закордонних глядачів, слухачів, громадян.
Сьогодні працівники культурних установ, робота яких критично необхідна для забезпечення життєдіяльності цих установ, можуть розраховувати на те, що будуть заброньованими від військової служби. Мова йде про близько 50% чоловіків від їх загальної чисельності на тому чи іншому підприємстві.
Не всі підприємства і не всі посади є критичними. Скажімо, є музей, і для держави критично важливо зберегти його фонди. Тож ті люди, які безпосередньо працюють в системі охорони, збереження, обліку є найбільш важливими. А ті люди, які займаються екскурсіями, маркетингом, мабуть, не на критичних посадах.
Так само в системі перформативного, театрального мистецтва. Зрозуміло, якщо усі чоловіки підуть, жінки не зможуть перевдягтися і грати чоловічі ролі. Має бути певна частина акторів в трупі, щоб творчий процес продовжувався, був нерозривним. Мова йде не тільки про творчі професії, а й про людей, які забезпечують роботу — іноді це технічні професії, без яких інституція не зможе працювати. Тож сьогодні держава дає можливість керівникам закладів визначити критичну кількість людей (але не більше 50% чоловіків призовного віку), яких вони можуть забронювати. Звісно, це не означає, що інші 50% завтра будуть призвані.
Про допомогу міжнародних партнерів
Допомога іноземних колег дуже підтримує і тішить. Перед цим інтерв’ю у мене була зустріч з делегацією міжнародного фонду ALIPH. Учора ці люди були в Одесі, вони ознайомилися з руйнуванням культурних об’єктів — це Спасо-Преображенський собор та інші вісім об’єктів у центрі Одеси, які постраждали під час обстрілів. Ця організація допомагає нам від початку повномасштабної війни: з пакувальним матеріалом для евакуації культурних цінностей, з ремонтами, де це необхідно — починаючи від шибок у вікнах, до системи охорони, комп’ютерів тощо. Також вони займаються реставрацією об’єктів культури. Ми вже до цього готуємося, ідемо.
Позавчора у мене була зустріч з Міністром закордонних справ Італії за участю представників італійської культурної спільноти і бізнесу. Це ті люди, як вже тепер долучаються до підтримки культури України — ресурсами, експертами, рекомендаціями, консультаціями.
Організація ЮНЕСКО нам дуже допомагає щодо фіксації злочинів війни. За протоколами, які приймаються сьогодні і будуть прийняті згодом європейськими судами, ми подаватимемо позови до агресора на відшкодування витрат. Щодо кожного об’єкта ми складаємо необхідні акти обстеження, усе фіксуємо у тих формах, які потрібні. Також ЮНЕСКО допомагає нам фінансово — своїми грошима і грошима залучених донорських організацій.
Ще один важливий аспект міжнародної допомоги — це діджиталізація: оцифровування, 3D-сканування, формування державних реєстрів, створення баз даних.
Про цінність роботи українських митців
Сьогодні ми можемо констатувати, що українська культурна спільнота — через власний ресурс, або залучений недержавний ресурс — здійснює важливу державну місію:
- генерує національний культурний продукт,
- поширює його в Україні,
- поширює його у світі в межах заходів культурної дипломатії. І через такі м’які форми діалогу привертає увагу до України громадян світу. Завдяки цьому вони краще розуміють нас, готові допомагати нам і впливають на своїх політиків.
Культура — це не тільки державна справа, це справа і тих людей, які мають можливості та хочуть долучитися до культурного процесу. Але держава має врегулювати усі необхідні питання. Тож унормування тих проблем, які існують в меценатській справі, — також одне із наших першочергових завдань.