Виставка проходить у Києві, у просторі Мистецького арсеналу
Інна Каленська, історикиня мистецтв і арт-менеджерка галереї Imagine Point, побувала на виставці сучасного українського мистецтва «Співіснування з темрявою» та розповіла про цей проєкт читачам «Антиквару».
Ідеї проєкту
10 жовтня 2022 року був перший масований ракетний удар по енергетичній інфраструктурі України. Це — подія, відмічена у календарі чорним кольором. Подальші, майже щоденні обстріли, що відбувалися протягом декількох місяців, залишили пекельний слід у свідомості українців: словом, станом, обставинами, наслідками… Блекаут.
Блекаут трансформував простір не лише в атмосферу темряви у приміщеннях, але й у відсутність тепло- та водопостачання, обмежену працездатність, втрату зв’язку, ізольованість від інформаційного простору.
«Мистецтво, що ставило собі за мету рефлексувати суспільні зміни, саме занурилось у темряву, де мусило перевигадати себе як спосіб організації незалежного життєвого світу», — пишуть організатори проєкту «Співіснування з темрявою».

Виставковий проєкт у Мистецькому арсеналі показує стратегії, залежності та слабкості мистецтва у способах співіснування з темрявою в часи тотальної невідомості. Його куратори — Антон Усанов та Наташа Чичасова — ставлять головне питання: яким має бути сучасне українське мистецтво, аби відображати нинішню викривлену нормальність життя і не бути нею поглинутим?
Роботи, представлені в Мистецькому арсеналі
В межах проєкту представили:
- мультимедійні та аудіовізуальні інсталяції,
- перформанси,
- живопис та інші художні роботи.
Автори і автороки: Тереза Барабаш, Сергій Петлюк, Даша Подольцева і Олексій Шмурак, Антон Саєнко, Іван Світличний, Федір Тетянич, Максим Ходак, Тереза Яковина та Photinus studio.

Експозиційно роботи не пов’язані одна з одною, скоріше хаотично впорядковані у межах виставкового простору. Це нагадує досвід часів війни, до якої суспільство мусило адаптуватись, сумбурно вводячи нові норми буденного життя: підлаштовуватись під графіки відключень світла, змінювати робочий графік відповідно до повітряних тривог, комунікувати в моменти наявності телефонного зв’язку тощо. Кожна з представлених робіт є своєрідною точкою відліку для роздумів про технології, залежність і нові реалії.
«Добре проторені шляхи»
Втілена Photinus studio інсталяція «Добре проторені шляхи» (2021-2023) являє собою кібертіло, в якому тілесне і біологічне тісно переплетене з культурним, медійним, технологічним. Її фізична форма — металевий скелет і нейронна мережа — є інструментом взаємодії, що репрезентує вплив та залежність від будь-якої сприйнятої людиною інформації.
За словами авторів, у час створення цієї роботи вона була втіленням діалогу художників та художниць із візіонерськими розробками вчених 1960-1980х років. Сьогодні ж її форма стала римою до шелтерів чи пунктів незламності, які дають змогу комунікувати з глобальним світом.
«Біотехносфера»
В контексті створення автономного простору для існування (або пунктів незламності), загальна концепція виставки значною мірою відсилає глядача до розробок Федора Тетянича. Його проект «Біотехносфери» тяжів до традиції авангардних проєктів-утопій, але водночас наче передбачав глобальні процеси змін. «Біотехносфера» повинна була стати не лише модулем для проживання, а й засобом пересування на космічні відстані, механізмом, що повністю забезпечує життєдіяльність своїх мешканців.
У першій залі виставки «Співіснування з темрявою», зокрема, відтворена копія інженерної конструкції «Біотехносфери» виконана Сергієм Гайдаєм та Сергієм Пінчуком.

«Netscape»
Аудіовізуальну інсталяцію «Netscape» (2023) створили Даша Подольцева та Олексій Шмурак. Масштабне кореневище сплетених подовжувачів для самих авторів стало втіленням ланцюгів допомоги та формуванням інфраструктури турботи у період блекаутів.
Задана авторами конотація акцентує на консолідації та взаємодопомозі, і водночас перегукується з ідеями постструктуралізму. Зокрема, — ризоматичної філософії, описаної Жилем Делезом і Феліксом Ґваттарі у книзі «Тисяча плато». Відмовляючись від ідей структур, бінарних опозицій, детермінізму, на передній план вони висувають суто множинність: «“ризома” — зв’язки між семіотичними ланцюгами, організаціями влади та обставинами, пов’язаними з мистецтвом, наукою та соціальною боротьбою без видимого порядку чи узгодженості».
Хаотичний простір думок, гнучко та швидко утворювані нові зв’язки всередині суспільства певним чином упредметнюють ці постструктуралістські ідеї. Виникнувши в епоху політичної нестабільності, наприкінці 1960-х років, вони набувають нових інтерпретацій у сучасному світі.

«Злива»
Під час відкриття виставки відбувся перформанс Максима Ходака — «Злива». Його назва відсилає до однойменного фільму Івана Кавалерідзе, знятого у 1929 році (оригінальні файли якого, на жаль, втрачені). Максим обрав саме цю кінострічку, оскільки вона демонструвала синтез скульптури та кінематографії. Це був експеримент у лоні операторської роботи, ритму, дії, у сфері акторської пластики, формотворчим елементом якого було світло.
Автор перформансу створив простір уявного перегляду, де він переказував сюжет кінострічки глядачам, а утворювані в уяві глядачів образи і стали самим фільмом. Увесь перформанс став алюзією на перегляди кінофільмів в умовах перманентних віялових відключень світла минулої зими.
***
Через обстріли, блекаути, віялові відключення електроенергії ми опинилися в нових реаліях та у новій буденності. Рік потому, за цими викликами стоїть історія — історія українців, які трансформували своє життя, називаючи ті обставини викривленою, але все ж нормальністю життя. Виставковий проєкт «Співіснування з темрявою» дав можливість відчути настрої, пульсації та тригери того періоду. Представлені мистецькі об’єкти, як дзеркало реальності, відкрили поле для власних інтерпретацій, аби ще раз відповісти собі на питання: як мистецтво може стати каталізатором нових форм вираження в умовах постійної трансформації, та чи дійсно може?
Виставка триватиме до 25 лютого 2024 року.
Адреса: м. Київ, вулиця Лаврська 10-12.