Блекаут, мистецтво та трансформації: виставковий проєкт «Співіснування з темрявою»

Виставка проходить у Києві, у просторі Мистецького арсеналу

Інна Каленська, історикиня мистецтв і арт-менеджерка галереї Imagine Point, побувала на виставці сучасного українського мистецтва «Співіснування з темрявою» та розповіла про цей проєкт читачам «Антиквару».

Ідеї проєкту

10 жовтня 2022 року був перший масований ракетний удар по енергетичній інфраструктурі України. Це — подія, відмічена у календарі чорним кольором. Подальші, майже щоденні обстріли, що відбувалися протягом декількох місяців, залишили пекельний слід у свідомості українців: словом, станом, обставинами, наслідками… Блекаут. 

Блекаут трансформував простір не лише в атмосферу темряви у приміщеннях, але й у відсутність тепло- та водопостачання, обмежену працездатність, втрату зв’язку, ізольованість від інформаційного простору. 

«Мистецтво, що ставило собі за мету рефлексувати суспільні зміни, саме занурилось у темряву, де мусило перевигадати себе як спосіб організації незалежного життєвого світу», — пишуть організатори проєкту «Співіснування з темрявою». 

Тереза Барабаш, “Межа”, мультимедійна інсталяція, 2016-2023

Виставковий проєкт у Мистецькому арсеналі показує стратегії, залежності та слабкості мистецтва у способах співіснування з темрявою в часи тотальної невідомості. Його куратори — Антон Усанов та Наташа Чичасова — ставлять головне питання: яким має бути сучасне українське мистецтво, аби відображати нинішню викривлену нормальність життя і не бути нею поглинутим?

Роботи, представлені в Мистецькому арсеналі

В межах проєкту представили:

  • мультимедійні та аудіовізуальні інсталяції, 
  • перформанси, 
  • живопис та інші художні роботи. 

Автори і автороки: Тереза Барабаш, Сергій Петлюк, Даша Подольцева і Олексій Шмурак, Антон Саєнко, Іван Світличний, Федір Тетянич, Максим Ходак, Тереза Яковина та Photinus studio. 

Сергій Петлюк, «Я не можу звідси вибратися», медіаінсталяція, 2021

Експозиційно роботи не пов’язані одна з одною, скоріше хаотично впорядковані у межах виставкового простору. Це нагадує досвід часів війни, до якої суспільство мусило адаптуватись, сумбурно вводячи нові норми буденного життя: підлаштовуватись під графіки відключень світла, змінювати робочий графік відповідно до повітряних тривог, комунікувати в моменти наявності телефонного зв’язку тощо. Кожна з представлених робіт є своєрідною точкою відліку для роздумів про технології, залежність і нові реалії. 

«Добре проторені шляхи»

Втілена Photinus studio інсталяція «Добре проторені шляхи» (2021-2023) являє собою кібертіло, в якому тілесне і біологічне тісно переплетене з культурним, медійним, технологічним.  Її фізична форма — металевий скелет і нейронна мережа — є інструментом взаємодії, що репрезентує вплив та залежність від будь-якої сприйнятої людиною інформації.

За словами авторів, у час створення цієї роботи вона була втіленням діалогу художників та художниць із візіонерськими розробками вчених 1960-1980х років. Сьогодні ж її форма стала римою до шелтерів чи пунктів незламності, які дають змогу комунікувати з глобальним світом. 

«Біотехносфера»

В контексті створення автономного простору для існування (або пунктів незламності), загальна концепція виставки значною мірою відсилає глядача до розробок Федора Тетянича. Його проект «Біотехносфери» тяжів до традиції авангардних проєктів-утопій, але водночас наче передбачав глобальні процеси змін. «Біотехносфера» повинна була стати не лише модулем для проживання, а й засобом пересування на космічні відстані, механізмом, що повністю забезпечує життєдіяльність своїх мешканців.

У першій залі виставки «Співіснування з темрявою», зокрема, відтворена копія інженерної конструкції «Біотехносфери» виконана Сергієм Гайдаєм та Сергієм Пінчуком.

Федір Тетянич, “Біотехносфера”, модель (масштаб 1:3), 2017

«Netscape»

Аудіовізуальну інсталяцію «Netscape» (2023) створили Даша Подольцева та Олексій Шмурак. Масштабне кореневище сплетених подовжувачів для самих авторів стало втіленням ланцюгів допомоги та формуванням інфраструктури турботи у період блекаутів. 

Задана авторами конотація акцентує на консолідації та взаємодопомозі, і водночас перегукується з ідеями постструктуралізму. Зокрема, — ризоматичної філософії, описаної Жилем Делезом і Феліксом Ґваттарі у книзі «Тисяча плато». Відмовляючись від ідей структур, бінарних опозицій, детермінізму, на передній план вони висувають суто множинність: «“ризома” — зв’язки між семіотичними ланцюгами, організаціями влади та обставинами, пов’язаними з мистецтвом, наукою та соціальною боротьбою без видимого порядку чи узгодженості». 

Хаотичний простір думок, гнучко та швидко утворювані нові зв’язки всередині суспільства певним чином упредметнюють ці постструктуралістські ідеї. Виникнувши в епоху політичної нестабільності, наприкінці 1960-х років, вони набувають нових інтерпретацій у сучасному світі. 

Даша Подольцева і Олексій Шмурак, аудіовізуальна інсталяція, 2023

«Злива»

Під час відкриття виставки відбувся перформанс Максима Ходака«Злива». Його назва відсилає до однойменного фільму Івана Кавалерідзе, знятого у 1929 році (оригінальні файли якого, на жаль, втрачені). Максим обрав саме цю кінострічку, оскільки вона демонструвала синтез скульптури та кінематографії. Це був експеримент у лоні операторської роботи, ритму, дії, у сфері акторської пластики, формотворчим елементом якого було світло.

Автор перформансу створив простір уявного перегляду, де він переказував сюжет кінострічки глядачам, а утворювані в уяві глядачів образи і стали самим фільмом. Увесь перформанс став алюзією на перегляди кінофільмів в умовах перманентних віялових відключень світла минулої зими.

***

Через обстріли, блекаути, віялові відключення електроенергії ми опинилися в нових реаліях та у новій буденності. Рік потому, за цими викликами стоїть історія — історія українців, які трансформували своє життя, називаючи ті обставини викривленою, але все ж нормальністю життя. Виставковий проєкт «Співіснування з темрявою» дав можливість відчути настрої, пульсації та тригери того періоду. Представлені мистецькі об’єкти, як дзеркало реальності, відкрили поле для власних інтерпретацій, аби ще раз відповісти собі на питання: як мистецтво може стати каталізатором нових форм вираження в умовах постійної трансформації, та чи дійсно може?

Виставка триватиме до 25 лютого 2024 року.

Адреса: м. Київ, вулиця Лаврська 10-12.