Національний музей «Київська картинна галерея» разом з видавничим домом «Антиквар» презентував перший в історії музею науковий каталог «Іконопис ХІІІ – початку ХХ століття та давньоруське декоративно-прикладне мистецтво». Робота над книгою тривала понад 10 років.
Співавторами тримовного видання (українська, російська та англійська мови) стали завідувачка відділу науково-дослідної роботи Національного музею «Київська картинна галерея» Галина Алавердова та колишній провідний науковий співробітник (працював у музеї до 2010 року) Сергій Левченко. Каталог іконопису та декоративно-прикладного мистецтва, як відзначила на презентації заступниця генерального директора з наукової роботи Катерина Ладиженська, став одним з найґрунтовніших та найбільш повних наукових видань музею за останні роки.
Незважаючи на порівняно невеликий обсяг колекції — 90 одиниць зберігання, чимало пам’яток мають неабияку історичну та художню цінність і можуть бути поставлені в один ряд з найвідомішими експонатами найбільших закордонних зібрань. Початок цій колекції було покладено в 1910-х роках Варварою Николівною Ханенко, котра, як і весь тодішній світ, відкривала для себе неповторну красу стародавніх ікон. У той же період український підприємець і меценат Павло Харитоненко придбав один із всесвітньо відомих шедеврів давньоруського мистецтва — ікону «Борис і Гліб», яка потім зберігалася в його маєтку в Харківській губернії. Про те, як формувалася київська колекція ікон і яких втрат вона зазнала в роки Другої світової війни, про авторитетних фахівців, що в різні роки займалися її дослідженням, ідеться у вступних статтях до каталогу.
Багато з музейних пам’яток не мають аналогів у зарубіжних зібраннях, вони вирізняються цікавими іконографічними деталями та своєрідними прийомами письма. Зокрема це ікони, які відносять до періоду Середньої Русі: «Деісус. Празники» та «Деісус тричастинний», «Страшний суд», «Чудо Георгія про змія», дві ікони з так званого «Каргопольского» чину — «Таємна вечеря» і «Усікновіння глави Іоанна Предтечі», «Царські врата зі стовпчиками та сінню» (перша третина або перша половина ХVI століття) та багато інших.
Окрім ікон і зразків церковного шитва, велику цінність становлять також енколпіони (складані нагрудні хрестики давньокняжої доби), натільні хрестики та образки. Деякі з них виконані у складній і коштовній техніці перегородчастої емалі. Особливу цінність має стулка хреста-енколпіона ХІІ — початку ХІІІ століття, знайдена в 1897 році в селі Мотовилівка Київської губернії. Цей виріб з мідного сплаву, прикрашений мініатюрними зображеннями п’яти чоловічих і жіночих облич, входить до кола небагатьох виняткових за своїми мистецькими якостями давньоруських енколпіонів, що дійшли до нас. Усього у фондах музею нині зберігається 16 предметів давньоруської дрібної пластики ХІ–ХІІІ століть.
Певна річ, що скласти настільки повний та детальний каталог вдалось завдяки вагомим напрацюванням наукових співробітників музею різних поколінь. Зусиллями багатьох людей підготовлено ґрунтовну наукову працю, в який детально описано кожну пам’ятку — з тлумаченням сюжету, аналізом стилістичних особливостей, викладенням основних версій щодо місця походження, посиланнями на відповідну літературу, а також відображено історію формування цього розділу музейної колекції та простежено етапи його вивчення.
Вивчення зібрання давньоруського живопису й творів декоративно-прикладного мистецтва колекції Київської картинної галереї почалося ще у 1930-ті роки – майже одразу, відколи до музею надійшли пам’ятки, які раніше належали відомим меценатам Богдану та Варварі Ханенкам, Павлу Харитоненку та інші. Зокрема, майже ціле життя (близько 60 років), дослідженню ікон присвятила завідуюча науково-дослідним відділом музею Лідія Пелькіна, яка прийшла сюди працювати в 1937 році. Вона стала упорядником розділу «Іконопис ХІІІ — першої половини XIX століття» у першому випуску тритомного каталогу живопису Київського музею російського мистецтва (назва музю з 1936 по 2017 р.), який було видано 1992 року.
Початкові дослідження цього розділу колекції просувалась дуже непросто, зокрема через німецьку окупацію у Другій світовій війні та евакуацію музею. Було загублено довоєнні інвентарні книги й майже не було описів ікон, тому значну частину відомостей про експонати науковцям довелось встановлювати наново. Відчутних втрат зазнало й саме зібрання. Поновивши роботу музею, загарбники зробили його центром збирання ікон, куди у великій кількості звозилися твори з Києво-Печерської лаври та інших місць. При відступі з Києва в 1943 році нацисти переправили зібрані цінності спочатку до Кеніґсберґа, а потім до замку Вільденгоф, де вони нібито згоріли при пожежі. Зі зроблених німцями топографічних описів Київського музею російського мистецтва відомо, що в той період в його експозиції та фондах налічувалося близько 600 ікон. Не виключено, що загальна кількість давньоруських пам’яток, які перебували у музеї, перевищувала це число. З усіх ікон, які надійшли до музею в період окупації, нині залишилося тільки 35.
У 1990-ті роки досліджувати зібрання іконопису Київської картинної галереї починає співавторка нового каталогу, мистецтвознавця Галина Алавердова. Активна фаза вивчення зібрання давньоруського живопису і творів прикладного мистецтва пов’язана з діяльністю провідного наукового співробітника музею Сергія Левченка. Результати саме його понад десятирічного копіткого дослідження стали основоположними для створення каталогу, – переконана його співавторка Галина Алавердова.
У 2000-ні роки науковець атрибутував («атрибуція» – встановлення, або уточнення істинного авторства, часу та місця створення роботи) низку старообрядницьких пам’яток, а також творів дрібної пластики. Дослідник був одним із перших, хто зробив детальний опис енколпіонів, натільних хрестиків, образків та підвісних печаток з музейного зібрання Галереї. Крім цього, Сергію Левченку вдалось прочитати і розшифрувати написи з деяких ікон.
Каталог «Іконопис ХІІІ – початку ХХ століття та давньоруське декоративно-прикладне мистецтво» видано трьома мовами. Він може послугувати цінним джерелом як іноземним мистецтвознавцям, так і вузькопрофільним фахівцям. Адже окрім іконографічної інформації, книга містить відомості про стан, в якому знаходиться експонат, детальну історію його реставраційних робіт –зокрема, який відсоток авторського шару збережено та інші.
Окрім працівників Національного музею «Київська картинна галерея», появі видання сприяли співробітники багатьох архівних установ, які надавали інформацію, матеріали та сприяли дослідженню. Зокрема, у 2015–2017-х роках, коли каталог уже готувався до друку, порадами й консультаціями допомогли співробітники Центрального музею давньоруської культури імені Андрія Рубльова. З їхньою допомогою вдалося звузити надто широкі датування деяких творів й пов’язати окремі пам’ятки з тією чи тією іконописною традицією. Над оцифруванням всієї колекції працювали також реставратори та фотографи.
Нагадаємо, що видання, створені в межах грантового проєкту «Київська картинна галерея. Оновлення», не передбачають комерційного розповсюдження. Спеціалізовані бібліотеки, культурно-мистецькі установи та вищі навчальні заклади країни отримають їх безкоштовно.
Фізичні особи можуть замовити усі три видання, або деякі з них, заповнивши форму: https://forms.gle/k7uhyf6RLQZ66XJu7
Зверніть увагу: фізичні особи оплачують поштову доставку власним коштом. PDF-версію видань скоро буде опубліковано на оновленому сайті Київської картинної галереї.