Voloshyn Gallery відкрила новий віртуальний простір — Online Viewing Room. Інструмент дозволяє влаштовувати презентації робіт одного або групи художників, які можна переглянути на сайті галереї. Першим проєктом платформи стала виставка художниці Катерини Лисовенко, яка представила серію своїх найновіших робіт.
Катерина Лисовенко здобула класичну художню освіту спочатку в Одеському художньому коледжі ім. М.Б. Грекова, потім в НАОМА, і паралельно закінчила курс «Сучасне мистецтво» в КАМА (Київська Академія Медіа Мистецтв). Робота на полотні під час навчання в академії не давала бажаного результату, тому у своїй творчості вона переважно працює на папері.
Її творчий шлях розпочався з успадкування соцреалістичної традиції, а потім художня мова трансформувалася і художниця почала процес активного переосмислення контексту, в якому кожен з нас росте і формується. У творчості Катерина звертається до тем насильства, домінування, часто нав’язаних ідеологією — політичною, релігійною. В її роботах часто виникає образ жертви, і не має значення яку тему обирає художниця — домінування художньої академії, правого насильства, релігійного гноблення чи харасмента.
Робота «Вівтар світу моєї мрії» є результатом роздумів художниці щодо утопії. Художниця використовує характерну барокову пластику та кольори, щоб репресивна церковна мова стала вільною від ідеологічного обтяження. «Мене лякає тотальність і аполітичність, які наче необхідні для сталої утопії. Я роздумую про можливість існування публічного простору, сформованого завдяки спільним або індивідуальним діям та ініціативам, і такого, що уможливлює подібні дії, що також може впливати на характер і форму акції», – зазначає Катерина Лисовенко.
У стародавньому Римі живопис використовувався як зброя. Після перемог створювались тріумфальні картини, які урочисто проносились вулицями і встановлювались у помітних місцях, щоб надихнути юнаків вступити до армії. Живопис з тих часів набував багато різноманітних форм заангажованості. Наразі Катерина хоче зробити його власним інструментом і мовою для пропаганди світу своєї мрії.
Серія робіт «Сад моєї мрії» присвячена роздумам художниці про політичне значення музею, а саме про емансипований та трансгресивний жест – позначати ідеологічно маркуючі простір об’єкти, творами мистецтва.
Рисунок «Монумент біля Арки Дружби народів» з’явився з дослідницького інтересу художників, коли вони досліджували форму і намагалися її означити, а тут виходить щось зовсім неозначуване, якась плутанина.
Відвідати виставку, а також придбати уподобану роботу, можна за посиланням.
Фото та джерело: Voloshyn Gallery