Олена Шостак: «Революцію в графіці розпочав Дюрер»

Олена Шостак, куратор виставки “Дюрер. Гравюри з Харківського художнього музею”, що відкрилася у квітні в Музеї Ханенків, розповідає про реформи видатного графіка і перший в історії суд з питання авторського права.

– Розкажіть, які реформи або які експерименти в техніці гравюри спровокував свого часу Дюрер?

Я думаю, що Дюрер створив справжнє мистецтво гравюри.

Гравюра – це далеко не наймолодший вид образотворчого мистецтва. Скульптура і живопис виникли дуже рано, можна сказати, з появою людства як такого. А от для виникнення графіки був потрібен ряд умов: по-перше, наявність якісного і достатньо дешевого паперу, по-друге, розвинений художній ринок. Мав існувати прошарок людей, які стануть купувати. Також інші умови, необхідні для реалізації ідеї тиражування. Коли все це з’явилось, то десь наприкінці XIV століття, як результат, виникло мистецтво гравюри. Спочатку з’являється гравюра на дереві, а трохи пізніше гравюра на міді. Обидві техніки в їхньому оригінальному вигляді сьогодні геть не використовуються, бо обидві дуже трудоміські.

Чим була, власне, гравюра на дереві? Бралася дерев’яна дошка, полірувалася, художник на цю поліровану дошку наносив рисунок, дуже простий. (Звичайно, попередньо він міг робити екскіз.) Розпіл був повздовжній, різати вздовж волокон було легко, а в будь-якому іншому напрямку – достатньо важко. Після того художник закінчував свою роботу і за неї брався так званий «формшнайдер». Це був ремісник, але ремісник дуже кваліфікований: кожен штрих, який накреслив художник, він з двох боків вирізав, позбувався зайвого дерева, після того вибивав все тло долотом, спеціальною стамескою, і далі йшов етап так званого «високого друку».

Кавалер, дама та смерть. Біля 1478. Гр. на меді

Очевидно, що перші гравюри на дереві були дуже, дуже дуже прості за рисунком. Але що давала гравюра на дереві? Зображень могла бути велика кількість: сотні або навіть до тисячі екземплярів. Це був великий наклад на той час. Техніку гравюри викорисовували, по-перше, для книжкових ілюстрацій, по-друге, це могли бути якісь народні картинки, до прикладу, гральні карти, ікони. В селянських хатах нерідко висіли ікони, вирізані таким чином і розфарбовані.

Окрім цього, була також гравюра на міді. Різцева гравюра. Сьогодні різцем в чистому вигляді теж майже ніхто не працює, це дуже важко. Береться мідна дошка, по ній (також за попереднім рисунком) різцем, ножем вирізується рисунок – «глибокий друк». При чому, досягти непрямих ліній було не так просто: художник брав подушку з піском, на неї клав дошку, лівою рукою крутив ту подушку, а праву, з різцем, тримав майже нерухомо. В гравюрі різцем на кінець XV століття вже були дуже значні майстри, наприклад, Мартін Шонгауер. Це була, скажімо так, гравюра для інтелектуалів. Майстри на міді приділяли багато увазі красі, вишуканості, аже XV століття – це період готики.

Що зробив Дюрер. Він працював в обох техніках. Гравюру на дереві він значно ускладнив. Він починав у майстерні художника на ім’я Вольгемут, той багато займався гравюрою на дереві. Тут Дюрер навчився також бути формшнайдером. Дуже кваліфікованим. Дослідники вважають, що свої перші гравюри різав саме він. Тому що на той час в Німеччині не було людини, яка могла вирізати таку кількість деталей на дереві. Згодом цим вже займались його учні.

Невід.майстер 16 ст. Портрет Дюрера. Гр. на дереві

– У Дюрера була велика майстерня? Скільки в нього було учнів?

Точно цього ніхто не може сказати, це невідомо. Але є художники, які вважаються його учнями. Тоді іншого способу навчитися не було: якщо ви хотіли стати художником, ви мали зайти до чиєїсь майстерні.

В нашій виставці цікаво ось що. Тут є гравюри – дуже відома серія – з «Життя Марії», і є гравюри – більшість – копії з цієї серії, які зробив видатний італійський майстер Марк Антоніо Раймонді. Різниця в тому, що роботи Дюрера – на дереві, а Раймонді робив ці копії на міді.

– Я знаю, що після суду з приводу авторських прав Раймонді заборонили ставити монограму Дюрера на копіях. Але якби не це, як ми можемо відрізнити його роботи від робіт Дюрера?

На гравюрах з «Життя Марії» монограма ще присутня.

По-перше, це гравюра на міді, вона надавала можливість робити якісь деталі. Марк Антоніо деталі промальовував значно докладніше, він «наводив красу»: у Дюрера просто видно, що пташка сидить, а в Антоніо ви навіть розумієте, що це за пташка.

Якісь гравюри він передає майже точно, але в якихось він щось – орнаменти, прикраси – пропускає. Моя особиста думка: він не завжди, здається, бачив якісні відбитки. Бо є моменти, де очевидно, що Марк Антоніо просто не зрозумів, що там зображено. У «Різдві» є в глибині благовістя пастухам. І Дюрер одним легеньким штрихом зобразив, як летить Ангел, що в нього свиток у руці. А ось Марк Антоніо цього не зрозумів. І там видно, що він просто якісь штришки зробив, але отой ангел в нього не вийшов. І я думаю, це не тому, що він не вмів (ми бачимо його чудову майстерність), а тому що бачив поганий відбиток.

Повертаючись до першого питання про реформи! В гравюрі на міді Дюрер спричинив, можна сказати, еволюцію навпаки: він від вишуканої декоративності повернувся до зображення реального життя. Зображення простору, зображення пейзажу. Тобто він теж її ускладнив, але не за допомогою надмірної декоративності. Шонгауер, скажімо, чудовий майстер, в нього кожна лінія має естетичну цінність. Але Дюрер більше розповідає, тут є краса твору як цілісної композиції – вона більш важлива, ніж краса окремої лінії.

Чотири відьми. Гр. на меді

– Розкажіть, у зв’язку із судом Раймонді, чим було авторське право у Відродженні?

Це початок модерної епохи. Ми знаємо, що в Середньовіччі ніякого авторського права не було. І в принципі навчання кожен художник починав з того, що він мандрував і робив якісь рисунки, так звані «зразки», він міг копіювати зразки у свого вчителя. Це середньовічна практика.

Під час Відродження вже формується поняття про авторське право. І невипадково всі гравюри підписують. Вже у XV століття з’являються так звані «привілеї». Тобто якщо на гравюрі у більш пізній час писали «з королівським привілеєм», то це був тодішній копірайт. Це підтвердження людиною свого авторства і унікальності твору.

Проблема з Дюрером була міжнародна. У Дюрера, вочевидь, привілей таки був, і тому він ставив свою монограму. Але привілей був імператорський і на Італію він не поширювався. Мабуть, він був перший, чиї твори користувались таким попитом, і тому він бачив своєю задачею відстояти авторське право.

В той же час, у другому залі ми можемо побачити гравюри, наприклад, Вірікса. Є маса художників, які прославились саме тим, що робили копії. І чесно про це писали на роботах. Тому проблема, вочевидь, була саме в монограмі.

Портрет Ульріха Варнбюлера, імператорського радника і нотаріуса імперського суду. 1522. Гр. на дереві

– В інших видах мистецтва відбувались “поштовхи”, паралельні тим, що спровокував Дюрер, так?

Безумовно. Але, розумієте, навіть Ренесанс –  це величезна кількість майстрів кожен з художників вніс щось своє. А ось цю революцію в графіці розпочав саме Дюрер. Його супроводжувала генерація: німці, які його бачили, учні, був той самий Марк Антоніо. Але революцію зробив саме він. Всі інші вже йшли за ним, після нього.

Всі серйозні дослідники дуже прискіпливо вивчають мандри Дюрера під час його навчання. Він подорожував з наміром побачити все, зустрітися з видатними майстрами. Він їздив у Базель, скажімо, – там був великий центр гравюри.

Вважають, що є такий майстер, який в історію увійшов як майстер ES. Ми про нього нічого не знаємо, знаємо тільки цю його монограму. Але він працював у час навчання Дюрера і є така думка, що Дюрер зустрічався із цим майстром, навчався в нього. Він приїжджав до Шонгауера, якого я згадувала, – мабуть, найбільший майстер у гравюрі на міді XV століття. Він приїхав через кілька місяців після його смерті, але були його брати, його майстерня.

Дюрер навіть він їздив до Італії – з великих майстрів там гравюрою займались Мантенья і Поллайоло. Хоча для них гравюра була не стільки мистецтво, скільки зона експерименту. І ми точно знаємо, що Дюрер бачив ці твори, вивчав, що він їх наслідував. Але з усіх цих пошуків, експериментів, він зробив своє велике мистецтво.

Виставку можна відвідати у Музеї Ханенків в Києві до 15 червня включно.

Розмову вела Олена Мигашко