Обличчя Одеси

В залах “Хлібні” Національного заповідника “Софія Київська” відкрилась виставка “Репрезентації статусу”, яка пропонує поглянути на портрет як засіб соціальної ідентифікації, і водночас знайомить з творами з фондів Одеського художнього музею.

40 портретів з колекції Одеського художнього музею представляють не тільки реальних людей, а й певні суспільні класи і групи – монархів, аристократів, чиновників, буржуазію і пролетаріат, інтелектуалів, митців, військових і героїв праці радянського періоду. Всі вони тою чи іншою мірою пов’язані з історією Одеси.

Костанді К.К. “Дівчинка у блакитній перелині”. 1852 р.

Вже в першій половині 19 століття місто стає центром економічного і культурного життя Півдня тодішньої Російської імперії. Тут зосереджується торгівля збіжжям з українських губерній та промисловими товарами з Європи, оселяється російська і французька аристократія, польська й українська шляхта, грецькі, італійські і єврейські купці. Тоді ж в Одесі з’являються і перші відомі нам місцеві портретисти – П. Бочеров, С. Пліс, Р. Хойнацький. Вони, відповідно до своїх талантів і естетичних орієнтирів та уподобань замовників, задовольняли потребу одеситів у саморепрезентації для сучасників і нащадків.

Двоє з названих портретистів – Бочеров і Хойнацький – стояли біля витоків фахової мистецької освіти в Одесі  місцеву рисувальну школу було офіційно відкрито в 1865 році, з 1899 року вона набула статусу художнього училища в системі петербурзької Академії мистецтв.

Ломикін К.М. “Портрет дівчини”.

З творчістю вихованців цього навчального закладу – передусім Юлія Бершадського, Євгена Буковецького, Тита Дворникова, Миколи Кузнецова – пов’язаний розквіт портретного жанру в українському мистецтві кін. 19 – поч. 20 ст. В цей період у зв’язку з поширенням фотографії змінюється соціальний склад портретованих: від замовних портретів відмовляється дрібна й середня буржуазія і дворянство, натомість художники охоче пишуть портрети своїх близьких та друзів з числа інтелігенції. В портретах такого типу поєднуються елементи репрезентативності й камерності, ліризм і певна соціально-етична програмність, традиційні композиційні схеми і вільніша, емоційніша манера малювання, навіяна впливами європейського імпресіонізму.

Піджанр замовного офіційного портрету несподівано оживає в українському мистецтві радянської доби. Щоправда тут маємо справу не з приватним, а державним замовленням ідеологічно-виховного характеру. Так з’являються узагальнені портрети-типи “колгоспників”, “робітників”, “молодих будівників соціалізму” і навіть “ворогів” чи “наклепників”. Від сумління і таланту окремого художника залежало, чи будуть пропагандистські стереотипи доповнені виразними індивідуальними характеристиками моделей, аби наступні покоління відчули в цих типізованих образах усю складність і суперечливість часу. Портрет 1930-х -1980-х років представлений на виставці творами знаних майстрів одеської живописної школи – Олександра Ацманчука, Михайла Божія, Олега Волошинова, Григорія Крижевського, Костянтина Ломикіна та ін.

Коли: 6 червня – 20 серпня 2019 року

Де: вул. Володимирська, 24 (виставковий зал “Хлібні”)

Подія у FB 

Пліс І.О. “Портрет старої”