«Неділя», або Історія одного шедевра

Дар’я Добріян,

кандидат історичних наук

Матеріал з журналу “Антиквар” №117

Багато знакових речей Олександра Мурашка (1875–1919) свого часу опинилися поза межами України, а їхня доля залишалася невідомою. За останні шість років нам удалося ввести в науковий обіг чимало пов’язаних з ними фактів, але відшукати самі твори — «Карусель», «На терасі» та інші — ми так і не змогли. Завдяки щасливому випадку влітку 2017 року стало відомо про перебування однієї з таких   картин — «Неділя» (1911) — у російській приватній колекції. З­поміж усіх робіт художника саме ця має найбільш насичену виставкову історію. Спробуймо відтворити її, простеживши шлях полотна від створення до сьогодні.

Картину із зображенням трьох жінок, що сидять на призьбі, Мурашко написав улітку 1911 року на ху­торі Княгинине 1 поблизу міста Сміла, у чотирьох верстах від села Сунки Черкаського повіту Київської губернії (нині — Смілянський район Черкаської об­ ласті). Маєток, де того року живописець відпочивав з родиною, належав княгині Наталії Григорівні Яшвіль, яка разом із сестрою Софією Григорівною Філіпсон показано 1912 року в амстердамському Міському музеї (нід. Stedelijk Museum) на Міжнародній вистав­ ці сучасного мистецтва, що проходила з 13 квітня до 31 липня (за григоріанським календарем) 3. Сама подія була вкрай важливою для культурного життя міста, адже з моменту відкриття музею в 1895 році вона стала першим міжнародним заходом, улаштова­ ним у його стінах. Друкований каталог містив низку чорно­білих репродукцій, серед яких була й картина Мурашка (під № 631). Крім того, у виданні наводився список цін на всі експоновані твори (вони коливалися від 10–15 до декількох тисяч франків), що дозволяє зрозуміти ситуацію на тогочасному арт­ринку.

Мурашкову «Неділю», на наш погляд, доречно було б порівняти з картиною валенсійця Хоакіна Со­рольї (ісп. Joaquín Sorolla Bastida) (1863–1923) «Хлоп­чики на пляжі» (1909), що нині зберігається в Національному музеї Прадо в Мадриді. Вони не лише майже однакові за розміром, але схожі також за манерою виконання. Взагалі у творчості обох митців є чимало спільних рис, зокрема у відтворенні світла. Полотно Сорольї було оцінене у 12,5 тисяч фраків, тоді як за твір О. Мурашка просили менше — 2,5 ти­сячі франків 4. У перерахунку на валюту Російської імперії це складало понад 900 карбованців — велетенську за тодішніми мірками суму. Для порівняння: хліб коштував до 10 коп.,  ціна  річної  передплати на газету «Киевлянин» (з доставкою та пересилкою) становила 12 крб. А от автором найдорожчого експо­ната став бельгійський живописець Єф Лемпулс (нід. Jef Leempoels) (1867–1935), котрий оцінив свій твір «Доля і людство» у 32 тисячі франків.

Картину українського художника не було про­дано в Амстердамі, але вона не лишилася непомі­ченою. Про «Неділю» схвально відгукнувся відомий нідерландський журналіст і мистецтвознавець На­тан Вольф у тижневику «De Kunst» 5, засновником   і головним редактором якого він був багато років,  і — що важливіше — розмістив її чорно­біле зображен­ ня на першій сторінці видання 6.

Невдовзі після повернення з Нідерландів полотно прикрасило експозицію V виставки картин київських художників, що  проходила з 2  грудня 1912-­го до 6 січня 1913 року в київському Педагогічному музеї 7. У місцевій пресі з’явилося чимало рецензій, де зга­ дувалася ця робота 8. Зокрема, колишній учень Рису­ вальної школи Миколи Мурашка, художник і критик Григорій Бурданов писав: «Самым сильным художни­ ком на выставке бесспорно следует считать А. Мурашко. Его превосходный костюмный женский пор­трет, в голубом тоне, картина с девушками,  сидящими на „призбе“, освещенными солнечными рефлексами, и рисунки — портреты, исполнены с перворазрядным мас­ терством и высокохудожественным вкусом. В противоположность художникам, которые не могут еще расстаться с влиянием их бывших академиче­ ских профессоров, Мурашко вне всяких сомнений нашел себя. В „зелено­голубом портрете“ едва откроешь бывшего репинского ученика. Скорее запад помог моло­дому художнику разобраться в его собственном, личном художественном вкусе» 9. Автор не тільки приділив увагу О. Мурашкові в тексті, але також розмістив чорно­білу репродукцію його твору 10. Аналогічне зображення було надруковано в ілюстрованому до­ датку до однієї з найпопулярніших місцевих газет «Киевская мысль» 11.

У 1913 році О. Мурашко вже вдруге брав участь у Мюнхенській (11-­й) міжнародній мистецькій виставці (у 1909­-му він дебю­тував з картинами «Карусель» і «На ковзанці» 12). Традиційно цей захід, історія якого розпочалася 1869 року 13, відбувався впродовж червня­жовтня у «Скляному палаці» (нім. Glaspalast), зведеному 1854 року за зразком лондонсько­ го «Кришталевого палацу» (англ. Crystal Palace) 14. Серед сотень учас­ників заходу було чимало визнаних майстрів, як­от П’єр Боннар, Едґар Деґа, Ґустав Клімт, Клод Моне, Оґюст Роден, Франц фон Штук. Мистецтво Російської імперії було представлене творами Абрама Архипова, Сергія Васильківського, Степана Колеснікова, Костянтина Коровіна, Іллі Рєпіна та багатьох ін­ших. Мурашко демонстрував тільки одну роботу — «Неділя» (1911) 15, яка після закриття київської виставки знаходилася в його майстерні.

Картина справила на німецьких кри­тиків приємне враження «сяючим колоритом», тоді як у творах інших художників з Росії вони не побачи­ ли нічого нового 16. У виставковому каталозі було вміщено чорно­білу репродукцію «Неділі» 17, а 1914 року, незадовго до початку Першої світової війни, німецький журнал «Jugend», мабуть, уперше відтворив її в кольорі 18. Зображення картини потрапило до їхнього редакційного портфеля у квітні 1912 року,  бо саме тоді митцеві було  надіслано листа   з подякою за фотографію, зроблену під час виставки   в Амстердамі 19. У колекції автора цих рядків зберігається примірник згаданого видання, особливість якого полягає в допущеній друкарській помилці: під репродукцією картини О. Мурашка написано, що ху­ дожник мешкає у Відні, хоча в основній частині ти­ ражу Відень виправлено на Київ.

У двох джерелах повідомляється також про експонування «Неділі» на інших мистецьких заходах. Зокрема, Юхим Михайлів пише про виставку Мюн­хенського Сецесіону 20, вочевидь називаючи так Міжнародну виставку у Мюнхені 1913 року. А Наталія Асєєва у своєму ґрунтовному дослідженні згадує про показ картини на Віденському Сецесіоні 21, од­нак, переглянувши відповідні каталоги за 1910–1914 роки, ми не знайшли цьому підтвердження.

З початком Першої світової війни про імпрези в Європі (а особливо в Німеччині) можна було забути, тож О. Мурашко звертає увагу на російські мистецькі столиці. У Петрограді «Неділю» вперше побачили на 43-­й виставці Товариства пересувних художніх виставок 22, що тривала з 14 лютого до 5 квітня 1915 року. Показати у передвижників саме це полотно на­ стійливо радив Михайло Нестеров: «Конечно пригла­шение выставить в Петрограде Вы используете со всей осторожностью, послав лучшее из имеющегося у Вас: „Девушки“ (ідеться про «Неділю». — Д. Д.) и один из пор­третов были бы, полагаю, для такого выступления очень желательны» 23. Мурашко прислухався до думки старшого колеги. Газета «Речь» зазначала, що його картина «приятна, хотя несколько фотографична» 24.

1917 рік поклав край участі митця в московських і петроградських виставках. Відтоді в його біографії розпочався новий, винятково  «український» період. У грудні 1917-­го «Неділю» було продемонстровано на виставці перших професорів Української академії мистецтва, де вона стала справжньою окрасою екс­ позиції. Зроблена тоді фотографія впродовж багатьох років залишалася єдиним джерелом, яке дозволяло скласти уявлення про розмір твору.

Ще через п’ять років картина експонувалася під № 11 на посмертній виставці О. Мурашка (3 грудня 1922 р. — 20 січня 1923 р.) 25. Мистецтвознавець Лев Дінцес писав про неї: «Но чем дальше, тем все более и более под влиянием Мюнхена сюжет отодвигается на задний план, и большое полотно „Воскресенье“ (11) уже горит под яркими лучами солнца Украины пере­ ливаясь на платках крестьянок, цветах и зелени» 26. Ішлося про картину й у рецензії організатора ви­ставки Федора Ернста 27. Після завершення заходу її слід майже на століття загубився.

І от улітку 2017 року ми дізналися від співробітників Національного художнього музею України (НХМУ), що на їхню корпора­тивну пошту надійшов лист від чоловіка на ім’я Павло Кирилов — тодішнього власника «Неділі», котра вже багато десятиліть збері­галася в його родинній колекції. Згодом нам вдалося отримати від пана Кирилова не лише сучасне зображення картини, дані про техніку та розмір, але й деякі відомості про її історію.

Отже, на початку 1923 року, відразу піс­ля закриття посмертної виставки О. Мураш­ка, вдова художника Маргарита Августівна продала «Неділю» П. А. Діброві (дідові Павла Кирилова) разом з етюдом «Nature morte», що експонувався на тій же виставці (під № 57). У приватному архіві пана Діброви від­клалося підтвердження Маргарити Мурашко щодо продажу етюда 28, а от аналогічний документ про походження «Неділі» було втрачено. У самому НХМУ зберігається декілька документів 1966 року, що свідчать про переговори між тогочасною власницею картини Кірою Іванівною Дібровою та Державним музеєм українського образотворчого мистецтва (нинішнім НХМУ), зацікавленим у прид­банні полотна 29. З документів зрозуміло, що на той момент твір знаходився у Свердловську (нині Єкатеринбург), але з невідомих нам причин так і не поповнив державне зібрання. За словами пана Кирилова, придбані його дідом роботи разом зі своїми власника­ ми побували в багатьох містах СРСР і зрештою на початку 1980­х «осіли» в Ленінграді, теперішньому Санкт­Петербурзі.

Через те, що існує ще одна картина «Неділя», або «Недільний день», написана двома роками раніше, свого часу виникла плута­нина щодо їх місцезнаходження. У вже зга­дуваному дослідженні Н. Асєєвої написано, що на момент виходу книги, тобто в 1989-­му, «Неділя» 1909 року (з двома жіночими фігу­ рами на тлі пейзажу) зберігалася в ленінград­ській приватній колекції 30. Ми припускаємо, що обидва твори зі схожими назвами могли опинитися в одному місті, хоча такий збіг здається нам маловірогідним, оскільки ком­ позицію 1909 року вже в 1910­му придбав на Венеційській бієнале генеральний директор компанії «Lloyd Austriaco» Альберт Франк­фуртер, і з тих пір про неї нічого не відомо 31.

В альбомі «Олександр Мурашко», видано­му 1980 року, вказано, що місцезнаходжен­ня картини 1909 року невідоме, а полотно 1911-­го зберігається у свердловській приват­ній колекції. Все так і було, однак названо воно там не «Неділя», а «Недільний день». Ще більшої плутанини додають ілюстративна частина (зі, схоже, просто переплутаними підписами під двома зображеннями) та перелік репродукцій, де в російській та англійській версіях обидва твори датовані 1911 роком, а в українській хоч і з’являється 1909 рік, але не як час створення «Недільного дня», а «Неділі», тобто картини, що мандрувала по ви­ставках і врештіß­решт потрапила до свердловської­ ленінградської_ ­петербурзької приватної колекції 32.

Складно знайти твір Мурашка, який би мав таке насичене виставкове життя й таку кількість від­ творень, як «Неділя» 1911 року (до нього може на­ близитися хіба що «Портрет Віри Дитятіної», 1910). Наведені нами нові дані, що свідчать про участь О. Мурашка у мистецьких заходах в Амстердамі (1912) та Мюнхені (1913), доповнюють не тільки її власну історію, а й наші знання про постать самого художника. Утім, згадуючи всі виставки та репродукційні відтворення картини, ми завжди мусимо додавати слово «щонайменше», адже сподіваємося, що колись історія «Неділі» збагатиться новими фактами, а в поле зору дослідників потраплять інші речі О. Мурашка, не менш важливі для розуміння його творчості.

Примітки

1 Михайлів Ю. Майстер фарби й кольориту. Життя й революція. 1929. № 10. С. 148–149, 151.

2 Северюхин Д., Лейкинд О. Золотой век художествен­ ных объединений в России и СССР (1820–1932): Справоч­ ник. СПб: Издательство Чернышева, 1992. С. 84–85.

3 Catalogus Stedelijk Museum. Internationale Tentoon­ stelling van Hedendaagsche Kunst. [Amsterdam, 1912]. Р. 87.

4 Ibid. P. 192.

5 Wolf N. H. De Vierjaarlijksche, Amsterdam 1912. V. De Kunst. 1912. № 227. 1 juni. P. 550.

6 Ibid. P. 545.

7 Каталог V выставки картин Киевских художников. Педагогический музей. К.: Типография К. Н. Милевского и Ко, Б.­Владим. 31, 1912. С. 15.

8 Z. Пятая выставка картин киевских художников. Киевлянин. 1912. № 345. 13 декабря. С. 3; Авратинський О. Художні вражіння. (П’ята виставка картин Київських художників.) Українська хата. 1912. Т. 5. С. 657.

9 Бурданов Г.  Выставка картин киевских художников. Искусство: живопись, графика, художественная печать.  1912. № 11–12. С. 412.

10 Там само. С. [Б/с].

11 V выставка картин киевских художников [Репродук­ ція картини О. Мурашка «Неділя»]. Киевская мысль. При­ ложение к № 346. 1912. № 53. 14 декабря.

12 Offizieller Katalog der X Internationalen Kunstaus­ stellung im kgl. Glaspalast zu München. München: Verlag des Zentralkomitees der X. Internationalen Kunstausstellung, 1909. S. 99, 337.

13 Спочатку міжнародні заходи організовувала Мюн­ хенська асоціація художників (Münchener Künstlerge­ nossenschaft), що виникла у 1868 році. У часи Мурашка вона проводила ці виставки спільно із заснованим 1892 року Мюнхенським Сецесіоном (Münchener Secession). З 1897­го міжнародні Мюнхенські імпрези відбуваються кожні чотири роки, хоча така періодичність встановилася не відразу.

14 Обидві пам’ятки не збереглися до наших днів: мюн­ хенський палац знищила пожежа 1931 року, а лондонський загинув з цієї ж причини у 1936­му.

15 Illustrierter Katalog der XI. Internationalen Kunst­ ausstellung im kgl. Glaspalast zu München. München: Verlag der «Münchener graphische Gesellschaft, Pick & Co.», 1913. S. 129, 360.

16 Gehrig Von O. Die XI Internationale Kunst­Ausstellung im Glaspalast zu München 1913 (Schluß). Die christliche Kunst. 1913–1914. S. 41.

17 Illustrierter Katalog der XI. Internationalen Kunst­ ausstellung im kgl. Glaspalast zu München. München. S. 64.

18 [Репродукція картини О. Мурашка «Неділя» 1911 р.]. Jugend. 1914. № 13. S. 388–389.

19 ДАФ НХМУ, ф. 12, од. зб. 72, арк. 1.

20 Михайлів Ю. Майстер фарби й кольориту. С. 148–149. 21 Асеева Н. Украинское искусство и европейские ху­ дожественные центры: конец XIX — начало XX века. К.: Наукова думка, 1989. С. 146.

22 Бурова Г., Гапонова О., Румянцева В. Товарищество передвижных художественных выставок. Перечень про­ изведений и библиография. Москва: Искусство, Т. I. 1952. С. 263; Бурова Г., Гапонова О., Румянцева В. Товарищество передвижных художественных выставок. Обзоры выставок в периодической печати. Москва: Искусство, Т.  II.  1959. С. 329.

23 ДАФ НХМУ, ф. 12, од. зб. 33, арк. 1–1 зв.

24 Ростиславов А. Передвижная выставка. Речь. 1915. № 54 (3077). 25 февраля (10 марта). С. 2.

25 Каталог посмертної виставки картин профессора Української Академії Мистецтв Олександра Олександро­ вича Мурашко (1875–1919). [К.]: Государственный Трест «Киев­Печать», 4­я тип. Крещатик № 42, [1922]. С. 5.

26 Динцес Л. Открытие посмертной выставки проф. А. А. Мурашко. Пролетарская правда. 1922. № 282 (395). 8 декабря. С. 3.

27 Ернст Ф. Посмертна виставка картин Олександра Мурашко в Киіві. Червоний шлях. 1923. № 2. С. 268.

28 Документ зберігається у приватній колекції власника картини.

29 Архів фондової документації Національного ху­ дожнього музею України (АФД НХМУ), оп. 1, од. зб. 1008, спр. 15/334, арк. 145, 218.

30 Асеева Н. Ю. Украинское искусство и европейские ху­ дожественные центры: конец XIX — начало XX века. С. 143. 31 Добріян Д., Понамарчук­молодший І. «Маємо честь і приємність запросити Вас…». Венеційське листування Олександра Мурашка. Антиквар. 2019. № 1 (109). С. 103.

32 Олександр Мурашко: Альбом / автор­упоряд. Л. Чле­ нова. К.: Мистецтво, 1980. С. 22, 25, 29. Іл. 47–48.

Автор висловлює щиру подяку Лесі Толстовій, Тетяні Філевській та Анастасії Халіво за допомогу при підготовці матеріалу.