Про мистецький досвід та наслідки війни, – розповідає учасниця проєкту «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір» Ольга Куц.
Ваші очікування від проєкту?
Я сподіваюсь, що мене зустрінуть, як митця. Можливо, я теж принесу користь іншим. Також хочу дізнатися трохи більше про сучасне мистецтво від молодого покоління.
Крім того, це дуже специфічна команда і компанія. Учасники дуже вмотивовані і патріотичні. Приємно зустрічати дієвих людей, яким не байдужа Україна з патріотичної точки зору.
Ви також спілкуєтеся у психотерапевтичній групі. Це Ваш перший досвід терапії?
Так, можна розмовляти, бо тебе справді слухають. У когось щось болить, а я, можу відчути — в чому проблема, і як не підказати людині щось корисне?
Як мистецтво зможе допомогти військовим?
Мистецтво — це частина культури.
Ще у 5 років батьки водили мене у гуртки. Спочатку на танці, потім у художній гурток, що був вище поверхом. А потім пішло: студія, художня школа, художнє училище і Академія мистецтв у Львові. Закінчила спеціальність художника текстилю, два курси моделювання.
А після навчання шила одяг для священників різних конфесій протягом 7 років.
Мені здається, що в один час я вчилась із Сергієм Захаровим, можливо, та ми не впізнаємо один одного — забули чи змінились з віком. Виявилося, що ми в один час ходили в одну художню студію.
Тепер я освічений художник. Але незважаючи на це, я все ще намагаюсь зрозуміти мистецтво глибше. Коли продають мистецтво, купують не предмети, а емоції. Тобто цінність предмету визначається у тому, наскільки вона собою передає ці емоції.
Ось, наприклад, дитячі малюнки можуть бути пронизливими і змістовними. А професійний художник за вимогливістю до техніки у процесі може загубити ту якість передачі емоцій пережитого. Не можу сказати, добре це чи погано.
Коли я декілька років працювала у школі, я зрозуміла, що для школярів, їх батьків і навіть вчителів уроки малювання – це урок для відпочинку. Я так не вважаю, адже ціль – не навчитись малювати, а ознайомитися з творами і художниками, зацікавити та навчити повазі до візуального мистецтва. Цей предмет достойний поваги не менше за літературу.
Ви живете у Львові, і вам доводится їздити на заходи проєкту. Як сім`я ставиться до вашої діяльності?
Сім‘я підтримала, тому я і наважилася взяти участь. До того ж і мій чоловік — ветеран АТО, також долучився до участі у проєкті. Ми — команда, тому ділюся враженнями з чоловіком після занять.
У війні перемога відбувається не тільки на полі бою, а й у тилу, у щоденній праці всередині кожного.
Чоловік спочатку працював будівельником, потім пішов у війська, добровольцем у ЗСУ.
Після того, як він повернувся, особливо ображало ставлення лікарів та соц. захисту, які казали: «Ми тебе не посилали вбивати братів». Ті люди, що не брали участь у військових діях, чи не тікали від війни, не розуміють нас.
Ви вважаєте потрібним передавати воєнний досвід дітям?
З дітьми обов’язково треба ділитись досвідом: якщо ми не скажемо, вони вичитають з інших джерел інший погляд. Тому треба доносити свою версію, ділитися думками і судженнями.
Чи може мистецтво допомогти передати цей досвід?
Мистецтво може послугувати засобом звільнення емоцій і занурення у світ, де немає повсякденних клопотів. Люди під час занять більш здатні відкриватись.
Опис проєкту:
АРТ-ТЕРАПІЯ ВЕТЕРАНІВ АТО / ООС ТА КОЛИШНІХ В’ЯЗНІВ «ДНР / ЛНР»
«МІТЄЦ. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР” — інноваційна програма мистецько-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО / ООС та колишніх в’язнів «ДНР / ЛНР». Над втіленням його у життя працюють команди двох громадських організацій — «МІТЄЦ» та «Львівський психоаналітичний інститут ментального здоров’я».
Впродовж 9 місяців учасники програми беруть участь у 8 майстер-класах із різних видів мистецтва: графіки, живопису, фотографії, кераміки, колажу, ленд-арту, саунд-арту та перформативного танцю. Майстер-класи проводять провідні українські митці: Олексій Аполлонов, Олена Придувалова, Валерій Мілосердов, Сергій Якунін, Олександр Миловзоров, Катерина Свіргуненко, Альона Мамай, Богдан Мороз та ін. Фінальним акордом проєкту стане створення арт-буку та розробка методики психотерапевтами.
Під час майстер-класів з учасниками програми працюють фахові психотерапевти, психоаналітики. А професійні художники — Сергій Захаров (колишній в’язень «ДНР») та Дмитро Коломойцев (ветеран АТО). Ведуть художні щоденники та фіксують арт-терапевтичний процес.
Фото та джерело: МІТЄЦ