На Прикарпатті неподалік Косова зведуть культурно-мистецький центр «Дзбан». На спорудження комплексу разом із музеєм просто неба в межах програми «Великого будівництва» держава виділила понад 12 мільйонів гривень. Над проєктом, яким опікується Благодійний фонд «Автентика Гуцульщини» на чолі з Марією Гринюк, працювали 9 років.
Ідея про створення окремого центру, покликаного зберегти та розвивати традиції косівської мальованої кераміки, актуалізувалася після того, як її було внесено до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Головна будівля комплексу заввишки 15 метрів буде побудована у символічній формі дзбану (глиняний або дерев’яний глечик із ручкою, в якому зберігають воду, молоко чи квас). Передбачається, що у ньому працюватиме мінікінотеатр, гончарні майстерні, конференц-зала та зали для малювання. Навколо Дзбану діятиме музей просто неба та майстерні-крамнички для майстрів різних видів ремесел з місцевої громади.
Також планується включити культурно-мистецький центр «Дзбан» до туристичного маршруту «Золоте кільце Карпат».
Косівська кераміка давно є одним із туристичних символів Гуцульщини. Посуд, прикраси, елементи інтер’єру виготовляються за особливою технологією, відрізняються характерними мотивами і кольорами: жовтим, зеленим та коричневим (часом додають синій). Для створення кожного виробу використовується два види глини: коричнево-червонувата для основи та біла, яка служить тлом для малюнків. Особливістю косівської кераміки є продряпування малюнків у техніці сграфіто (вирізування у певних місцях кольорового шару).
Техніки різняться навіть від майстра до майстра. Наприклад, знавці можуть визначити авторство виробу за відтінками в малюнках, адже фарби кожен гончар готує власноруч. Їх виготовляють на основі оксидів різних металів: наприклад, оксид заліза дає жовтий колір, оксид міді — зелений. Для розмальовування елементів, яким треба надати коричневого кольору використовують ангоб (фарба на основі рідкої глини).
Процес виготовлення кераміки проходить у кілька етапів: створення форми, сушка, малювання, перший випал, покриття поливою, другий випал. Кожен із них вимагає уважності та майстерності, а в результаті виходить унікальний витвір мистецтва. Традиційними сюжетами косівської кераміки є сцени побуту гуцулів, релігійні та обрядові символи (хрести, різдвяні зірки тощо), рослини і тварини.
Перші відомі історикам керамічні вироби, схожі на сучасні косівські, трапляються ще в Китаї у VII столітті. Потім аналогічні технології виринають на теренах Єгипту, Ірану, Греції, Візантії. Ймовірно, саме з Візантійської імперії цей вид кераміки примандрував на українські землі.
Фото та джерело: БО «БФ «Автентика Гуцульщини» / Автентична Україна