13 травня в галереї Національного банку України відкриється виставка «Мова Праведників: творчість родин Праведників народів Світу», на якій буде представлено роботи художників, що походять з родин Праведників народів Світу. Її ініціювала засновниця проєкту «Слово Праведника» Маргарита Яковлєва. До слова, 14 травня в Україні вперше офіційно відзначатимуть День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни (Голокосту). За відповідну постанову в лютому проголосували 344 з 450 народних депутатів.
Про майбутню виставку та проєкт «Слово Праведника» докладніше «Антиквару» розповіла Маргарита Яковлєва.
Маргарито, розкажіть, як виникла ідея організувати і провести таку виставку?
Проєктом «Слово Праведника», який присвячено збереженню доброї пам’яті про українців, що рятували євреїв у роки Голокосту, я займаюсь з 2016 року. За цей час ми з командою випробували чимало різних форматів комунікації з аудиторією. Ми знімали фільми про Праведників народів Світу, брали інтерв’ю у них та членів їхньої родини, знімали анімовані фільми та короткометражки, котрі потім показували школярам, студентам. Друкували статті та вірші, присвячені Праведникам. Проводили лекції у синагогах, і у музеях, і у ВИШах. Тож виставка картин дітей Праведників та самих Праведників – це ще один спосіб говорити про подвиги та героїчну самопожертву цих видатних людей. Цього разу на пропозицію провести виставку у своїй галереї привітно відгукнувся Національний банк України, (який нині є моїм основним місцем роботи). До речі, у виставкових залах НБУ цієї зими ми вже успішно провели одну виставку «Той, хто рятує життя», на якій експонувались історичні фотографії з особистих архівів Праведників народів Світу, фотографії групи фотографів, які працюють зі «Словом Праведника» – Олександром Козаченком, Олександром Зубком, Петром Дедулою, Іваном Федоричем, Романом Свистом, Дмитром Малкою та мною. А також, портрети Праведників, створені Денисом Копиловим, який об’їздив та зробив великі фотопортрети декількох десятків Праведників та їх дітей.
Загалом, поступово спілкуючись з Праведниками народів світу, або їхніми дітьми, почало з’ясовуватись, що серед них – чимало талановитих творчих людей. І я вирішила, а чому б не провести виставку їхніх робіт.
Які художники представлять свої роботи на виставці і в, яких жанрах та техніках вони працюють?
Нині до участі у виставці заявлені твори митців із семи сімей Праведників народів Світу, серед них, – роботи самих Праведниць: вишита бісером ікона праведниці з Одеси Олімпіади Данільянц та вишивка київського лікаря Ніни Гудкової з Києва. На жаль, Ніна Гудкова померла ще на початку 90-х років. У роки війни вона була директором одного з дитячих будинків на Печерську і врятувала дванадцятьох єврейських хлопчиків. Із родини Праведниці Лідії Савчук, що зараз мешкає у Києві, у виставці братимуть участь три художники. Її син Анатолій Тартаковський – відомий український художник, заслужений художник України, у творчій біографії якого кілька десятків персональних виставок на батьківщині та за кордоном. Малюють також донька Лідії Савчук Олена Паламарчук та її онук Валентин Тартаковський. Також на виставці будуть представлені картини ще одного відомого художника Юрона Шевченка, який є зятем Праведниці народів Світу Софії Ярової, та її онука Артема Шевченка. Софія Ярова (1925-2020 рр.) під час Голокосту врятувала від загибелі у Бабиному Яру сім євреїв. Невістка Праведниці народів Світу Ніни Богорад-Суботенко, Зинаїда Богорад представить свої роботи, виконані у техніці батік. Донька Олени Малово-Завадської Юлія Щербакова створює вітражі. І ще буде картина Анастасії Федун, онуки Праведника народів Світу Василя Михайловського, постаті, на мій погляд, унікальної.
У виставці проглядається доволі цікавий кураторський підхід: що ці трагічні події, крізь які пройшли родини художників, власне і сформували їх, як творчі особистості, та позначились на виборі їхнього життєвого шляху у мистецтві.
Ви знаєте, у нас виникала вже така думка, що, можливо, є певний «ген Праведника». Тобто, що оця здатність більш тонко відчувати якісь життєві ситуації і безстрашно захищати інших, – передається спадково. Напевно, найкрасномовніше буде згадати приклад відомої київської родини Глаголєвих. Відомий факт, що отець Олександр Глаголєв був духовником родини Михайла Булгакова, він знав 12 давніх і нових мов, був фахівцем зі Старого завіту. В 1913 році він, приміром, виступив на захист Менахема Менделя Бейліса, проти якого сфабрикували справу, і зупиняв погроми на євреїв на Подолі. Разом зі своїм другом, також священиком Михайлом Єдлинським, отець Олександр виходив один проти натовпу погромників з хрестом у руках і зупиняв їх. Загалом подібні історії, коли хтось намагався зупинити погром, закінчувались трагічно для захисників. І от уявіть, що в родині Глаголєва, серед його дітей, невісток, племінників, – 9 Праведників народів Світу. Напевно, не випадково вважається, що митці мають певний зв’язок зі світлими енергіями та світами, що вони благословенні. Можу з упевненістю сказати лиш те, що усі роботи художників, які будуть представлені на виставці, об’єднує те, що вони дуже позитивні і життєстверджуючі. Вочевидь, усі люди, хто пройшов крізь подібне пекло, або їхні родичі, і не з чуток знають, що таке нелюдська жорстокість, прагнуть до світла і добра.
Ви багато років спілкуєтесь з Праведниками народів світу і їхніми дітьми, записуєте непрості історії цих родин. Вочевидь, це несе навантаження на психіку, як долаєте його?
Так, тема Голокосту настільки трагічна, що, скільки б часу не пройшло, говорити про неї – не легше. Учасники та очевидці подій часто не можуть стримувати сліз і родичі навіть інколи не погоджуються на інтерв’ю, переживають за їхнє здоров’я, хвилюються, щоб тиск не підвищився, бо всі Праведники – доволі літні люди. Глядачі виходять з показів наших стрічок з заплаканими очима, навіть чоловіки. Травматичною є ця тема і для журналістів, які працюють над проєктом. Дійсно, та інформація, яку отримуєш під час спілкування з Праведниками, незважаючи на те, що відомо, що вони вижили, завдає ударів нервовій системі. Адже частково ми проживаємо цей досвід разом з ними. У 2018 році я записувала у Львові інтерв’ю зі Стефанією Петрушко, і це було найскладніше інтерв’ю у моєму житті. Вона з батьками у Другу світову врятувала чотирьох єврейських хлопчиків з родини Печейник. Вони ховали їх у погребі і упродовж всієї окупації мало не щодня до них приходили німці, притуляли їй пістолет до скроні і питали, чи не переховують вони євреїв. У неї після цього усе життя були проблеми із серцем. Так ось після цього інтерв’ю я повернулась додому і зрозуміла, що у мене немає ні моральних, ні фізичних сил, я просто лежала і більше нічого.
Хто матиме можливість відвідати виставку, чи галерея буде відкритою для усіх бажаючих?
Зазвичай галерея закрита для сторонніх, але, я думаю, що кожен, хто захоче, зможе відвідати виставку за попередньою акредитацію. Ми вже практикували це з виставкою «Той, хто рятує одне життя». Усі могли заздалегідь зареєструватись і подивитись її. Загалом, окрім самої виставки, думаю, дуже цікаво, що усе відбуватиметься в приміщенні Національного банку України на Інституцькій, 9. Це одна з найкрасивіших історичних будівель в Києві, якій вже понад 100 років. В ній поєднані стилі південно-італійської готики та Відродження, дуже красиві ліпнина, вітражі. Зважаючи на ситуацію з пандемією, ми не знаємо, скільки триватиме локдаун, чи зможемо ми відкрити виставку, як і планували, 13 травня, для широкого загалу. Може пройти камерне відкриття. Є намір зробити також інтернет-виставку. А після проведення заходу в Нацбанку, продемонструвати ці роботи й у інших галереях.
Спілкувалась Христина Срібняк
Головне фото: “Поділ” Зинаїда Богорад
Фото: Word of the Righteous
Цим інтерв’ю ми започатковуємо цикл бесід з художниками, які походять з родин Праведників народів Світу.