Миколу Гоголя називають генієм, містиком, сатириком та провидцем життя. Здавалось би, про одного з найхрестоматійніших авторів, літературні твори якого знайомі кожному зі шкільних років, ми знаємо все. Але чи багатьом відомо, що він мав талант художника, який за оригінальністю можна прирівняти до літературного? Дослідники творчості Гоголя навіть припускають, що якби Микола Васильович не став письменником, він міг би реалізуватись як художник.
Уявлення про рівень художньої майстерності Миколи Гоголя частково дає одна з перших його праць «Книга всякої всячини, або підручна енциклопедія». Це записна книжка вагою в кілька кілограмів, яку автор розпочав ще у гімназії. Туди записував найрізноманітнішу інформацію з книг, уроків та просто розмов, що з якихось причин вважав важливим запам’ятати. З нею вирушив підкорювати Петербург з Ніжина. Дорогою робив замальовки та примітки. Серед малюнків «всякої всячини» є і готичні замки, і музичні інструменти древніх греків, і різні види зброї, і костюми XVII століття, і навіть креслення Сонячної системи за стародавніми і новітніми уявленнями.
Пристрасть до живопису Гоголь відчував з дитинства, про що не раз зауважував у листах до своїх друзів. У п’ять-шість років він перекидав чорнильницю і розливав чорнила по аркушу. В цих абстрактних плямах майбутній письменник бачив якісь свої конкретні образи. В гімназійні роки Гоголь розписував декорації до постановок в навчальному театрі, який сам же і створив. Також він відбирав п’єси та розподіляв ролі. Акторами ставали учні, вони ж приносили до «театральної костюмерної» хто що міг. Однією з найпопулярніших п’єс гімназійного театру був «Недоросль» Д. Фонвізіна, Гоголь грав пані Простакову. Майбутній письменник настільки переконливо виконував усі ролі, що однокурсники були впевнені, – він стане до служби у театрі. Не став Гоголь і професійним художником, хоча й займався деякий час в студії Академії мистецтв у Петербурзі.
Не секрет, що Гоголь товаришував з Олександром Пушкіним, який, до слова, підказав йому задум «Ревізора» та «Мертвих душ». Обидва мали звичку малювати на берегах аркушів (архітектурні споруди, дивні фігури…). Малювали вони й одне одного. З нечисленних зображень, що збереглись, видно, що Пушкін у Гоголя прописаний детально: з пишними бакенбардами, в сюртуку і з підв’язаною краваткою. Натомість Гоголь у виконанні Пушкіна зовсім не схожий на себе і чомусь зображений в окулярах.
Існує хибна думка, що Гоголь самостійно ілюстрував свої книги, проте більшість зображень, які приписують його авторству, належать іншим художникам. Щоправда, літературознавець М. Тихонравов, в примітках до зібрання творів письменника зазначав, що «Гоголь сів за приготування обкладинки для «Мертвих душ» і сам намалював оригінал”. Улюбленою ж темою замальовок Гоголя була архітектура.
Ще одним незвичним захопленням Гоголя було рукоділля. З юності він самостійно підшивав сюртуки, майстрував вбрання для сестер. Як згадувала його сестра Ольга, ще в дитинстві Микола просив у бабусі вовну, щоб виткати пояс, який робив з допомогою гребінця, а пізніше письменника можна було побачити за вишиванням та в’язанням. Близький друг письменника літературний критик Павло Анненков в своїх спогадах розповідав, що «з наближенням літа він [Гоголь] починав кроїти для себе шийні хустки з серпанку й батисту, підпускати жилети на кілька ліній нижче та ін. І займався цією справою він досить серйозно».
Гоголя цікавила мода, він намагався від неї не відставати й не втрачав нагоди похизуватись своїм гардеробом, хоча фінансові можливості його були завжди скромними. Свого часу чорні фраки набридли письменникові, тож він почав шукати хороше сукно синього кольору, підбирав до нього великі металеві ґудзики. Зі спогадів сучасників, у гардеробі Гоголя були такі екстравагантні речі, як світло-жовті штани, безліч жилетів найсміливіших кольорів, з ланцюжками та золотими ґудзиками, яскраво-синій оксамитовий камзол, білий пуховий капелюх, різнокольорові шарфи та хустки, темний гранатовий сюртук… От і свого героя Павла Івановича Чичикова, Гоголь одягнув нетривіально. У першому томі «Мертвих душ» кілька разів згадується «фрак журавлинного кольору з іскрою», а в другому фрак – кольору «наварінського полум’я з димом».
Майстер художньої деталі, Гоголь педантично працює над образами своїх героїв, дає їм не тільки гучні прізвища, а й впевненою рукою досвідченого кутюр’є чи театрального художника, вдягає їх у красномовне вбрання. У більшості творів письменник особливо детально прописує фасон, відтінки та матеріал, з якого воно створено. Так саме детально він ставився до опису страв, які подавали до столу у його творах.
Ще одним захопленням Гоголя був ландшафтний дизайн. Він з натхненням займався плануванням домашнього саду, висаджував у певному порядку дерева. У березні 1827 він пише матері з Ніжина листа, в якому згадує, як раніше із задоволенням порався в саду. Знав багато письменник і про корисні властивості польових рослин. Його приятель Лев Арнольді згадував, з яким піднесенням Гоголь розповідав про рослини, які траплялись їм дорогою, називав їх латиною і так, як іменували їх селяни, які їхні властивості і як вживати. Про серйозність захоплення можна судити й за тим, що Гоголь був знайомий зі спеціальною літературою.
Бачити й створювати красу, примножувати її – мабуть, це і є та риса, що об’єднувала всі захоплення Гоголя. Любов до прекрасного простежується в усьому, до чого торкнувся його талант і геній.
Підготувала Христина Срібняк