Львівському національному академічному театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької виповнився 121 рік. Театр відкрився 1900 року прем’єрою лірико-драматичної опери «Янек» Владислава Желенського – про життя карпатських верховинців. Головну партію співав український тенор Олександр Мишуга. В урочистому відкритті тоді взяли участь письменник Генрик Сенкевич, композитор Ігнацій Ян Падеревський та делегації з різних європейських театрів.
12 липня 1895 році магістрат міста Львова оголосив конкурс на проєкт нового театру, однак через суворі умови конкурсу до конкурсного комітету в зазначений термін — 1 січня 1896 році — надійшло лише два проєкти. Першу премію отримав проект «Ludendo monet» архітектора Зиґмунта Ґорґолевського, другу — проєкт «Justitia» Яна Завейського. Обидва архітектори отримали додатковий час, щоб доопрацювати свої проєкти (до 30 квітня 1896 році). Остаточну перемогу здобув Зиґмунт Ґорголевський, на той час директор Львівської вищої художньо-промислової школи. За його проєктами пізніше виконали багато елементів зовнішнього і внутрішнього оздоблення будівлі театру. В 1901 році за цей проект Зиґмунта Ґорґолевського відзначили орденом Залізної Корони III класу. Безпосереднім його помічником був архітектор Ян Новорита.
Побудова Великого Театру, однієї з найгарніших споруд міста, коштувала 2500000 корон, чи 500000 доларів. Після його зведення площа Голуховських як така припинила існування – споруда повністю заповнила собою всю площу, прилягаючі будинки відновили, впорядкували квітники перед театром. Театральну споруду було видно здалеку, від початку Гетманьских Валів на площі Маріацькій, вона замикала avenue du teatre. Поверхня забудови складала 3000 кв. м.
Театр збудували впродовж 1897–1900 років. Для закладення фундаментів майбутньої споруди архітектор запропонував змінити русло Полтви, яка тоді протікала під вулицею з боку нинішнього театру ім. Марії Заньковецької та під пл. Різні.
Нагляд за усіма будівельними роботами здійснював Комітет побудови театру на чолі з тодішнім президентом міста Ґодзіміром Малаховським. До його складу входили віце-президенти Львова Міхал Міхальський та Станіслав Цюхцінський, які щоденно приходили на будівельний майданчик; а також члени Міської ради: архітектори та будівничі Анджей Ґоломб, Юзеф Каєтан Яновський, Вінцент Равський, професори Політехніки Роман Дзєслевський та Броніслав Павельський; адвокати Едвард Лілієн та Олександр Маріанський, професор університету Людвіг Ридиґєр, лікар Едвард Стройновський. Членами Комітету були також Зиґмунт Ґорґолевський (як мистецький і технічний керівник будівництва), директор міського будівельного управління Юліуш Гохберґер, радник магістрату Болеслав Островський, міський інженер Матей Черни, делегати крайового виділу (виконавчого органу Галицького сейму) Тадей Романович та Владислав Лозинський, знаний історик та колекціонер творів мистецтва.
Цикл будівельних робіт, що складався із земляних, бетонних, мулярських та каменярських етапів, зреалізувала архітектурно-будівельна спілка Івана Левинського та Юзефа Сосновського. Земляні роботи розпочали 5 червня 1897 року. Котлован об’ємом 16500 куб. м копали вручну. Під час цих робіт виявили фундамент старих оборонних мурів та залишки дубових паль, якими укріплювали береги Полтви. Цей фундамент, який, очевидно, був частиною бастіону на острівці, спорудженому у 1703 році для захисту північно-західного кута Низького замку, перетинав котлован навскіс.
21 серпня 1897 році розпочалося бетонування стрічкового фундаменту під будівлею майбутнього театру, який прийняла cпеціальна театральна комісія під головуванням Ґвальберта Зємбіцького, створена з членів Політехнічного товариства. Асфальтову гідроізоляцію виконав власник фабрики асфальту і руберойду Станіслав Шеліґа Лишкевич.
Теслярські роботи виконала фірма Крикевича, столярські — підприємство братів Вчеляків, фарбувальні — фірма Прайдля і Качоровського, склярські — фірма Купфера і Ґлянзера, бляхарські — фірма Генрика Богдановича, ковальські та слюсарські — фірма Ґотліба і Свободи. Металеві конструкції дахового перекриття та конструкції сцени постачала Сяноцька фабрика машин і вагонів, а електричне освітлення — німецька фірма «Сіменс і Галске». Вентиляцію оперного театру виконала фірма Johannes Haas із Відня у спілці з львів’янином Владиславом Нємекшою (1862–1905 рр.). Свіже повітря надходило до приміщень театру із розташованого неподалік кіоску (біля бічного фасаду старого театру Cтаніслава Скарбка — сучасного театру ім. Марії Заньковецької).
У кіоску, побудованому у формі ротонди, повітря охолоджувалося й очищалося, а тоді вже подавалося до глядацької зали через систему спеціальних отворів у підлозі. Використане повітря усувалося через низку вентиляційних отворів, розташованих під краями та в чотирьох кутах стелі, прикритих оздобленими ґратами. Ці ґрати виконали за власноручними ескізами автора театру архітектора Зиґмунта Ґорґолевського. Потім повітря виводилося назовні через чотири вентиляційні шахти, замасковані під декоративні ліхтарики на кутах куполу театру.
Урочисте відкриття театру відбулося 4 жовтня 1900 року. Невдовзі ґрунт під театром почав просідати, при тому інтенсивніше, ніж проєктанти це передбачали, і на стінах театру з’явилися тріщини. У липні 1903 році через параліч аорти серця раптово помер Зиґмунт Ґорґолевський.
Високу мистецьку цінність має монументальна парадна завіса сцени з живописною алегоричною композицією «Парнас», яку для театру спеціально замовили у відомого художника академічної школи Генрика Семирадського, який на той час мешкав у Римі. Художник не встиг реалізувати замовлення до відкриття театру, тому завіса прибула до Львова 16 жовтняї. Із монументальним полотном «Парнас» глядачі познайомилися 13 січня 1901 році. Відтоді унікальний твір талановитого художника захоплює красою, доповнюючи золотий інтер’єр зали. На думку мистецтвознавців, «Парнас» Г. Семирадського належить до десятки найважливіших монументальних живописних полотен Львова. Оскільки давня традиція знаменитих театрів дивувати глядачів куртинами авторства знаменитих художників тепер частково втрачена, Львівська Національна Опера може похвалитися не тільки збереженням цієї традиції, а й тим, що картину творив великий майстер. На його шедевр прагнуть подивитися туристи з цілого світу. Від 1967 року картина Семирадського є у власності Львівської галереї мистецтв.
Упродовж 1978–1984 років тривала реконструкція театру. За цей період, зокрема, відновили завісу сцени. Сьогодні її дбайливо оберігають, сучасний глядач може побачити цю завісу лише на прем’єрних спектаклях та під час великих урочистостей. У 2002 році у центрі театральної зали встановлено бронзову скульптуру Патронки театру, видатної української співачки Соломії Крушельницької.
У 2019 році почали демонтаж старого фонтану перед Оперним театром. За проєктом, на площі перед театром облаштували сухий фонтан на кшталт того, який працює на Митній, замінили мощення, встановили місця для відпочинку. Запрацював новий музично-світловий фонтан у жовтні минулого року. Він коштував понад мільйон доларів.
Джерело: Твоє місто
Фото: з відкритих джерел