Широкому колу поціновувачів графічного мистецтва ім’я Адама фон Барча може бути не таким знайомим, як, приміром, Альбрехта Дюрера. Проте для дослідників та художників, що займаються графікою, австрійський майстер є однією з найвизначніших особистостей в цій галузі. По-перше, він сам був чудовим графіком, по-друге, став теоретиком та засновником наукового вивчення історії графіки. У Києві роботи Адама Барча можна побачити в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків на виставці “Адам Барч: науковець і митець”, яка триватиме до 10 жовтня. До експозиції увійшло 35 гравюр. В переважній більшості – це репродукційна графіка, тобто відтворення картин і рисунків.
Йоган Адам Бернхард Ріттер фон Барч народився 17 серпня 1757 у Відні. Майбутній майстер здобув класичну академічну освіту, репродукційній гравюрі він навчався у Якоба Шмуцера у Віденській академії гравюр. В 1777 році Адам Барч вступив на службу до Імператорської придворної бібліотеки у Відні, а з 1791 року став головним зберігачем її графічної колекції. Одночасно з науковою діяльністю Адам Барч й активно практикувався у графіці. У 1783 році його відрядили до Парижа, аби придбати велику графічну колекцію для Придворної бібліотеки. І хоч завдання залишилось невиконаним, молодий вчений познайомився з кращими графічними зібраннями французької столиці, заприятелював з місцевими художниками та фахівцями, й набув важливого досвіду дослідження та атрибуції гравюри.
Після повернення до Відня Адам Барч розпочав укладання каталогу цінної колекції рисунків старих майстрів, що належала австрійському принцу Шарлю де Ліню. У другій половині XVIII століття в Європі значно поширився інтерес до рисунка як виду мистецтва і до його відтворення у гравюрі. Цьому сприяли віднайдення та поширення нових технік, зокрема, акватинти і манери олівця. Барч також навчав принца де Ліня мистецтву гравіювання і сам репродукував кілька рисунків з його колекції.
“Пастух на коні зі стадом” Адам фон Барч за Йоганном Генріхом Росом (1631–1685), офорт, Відень.
“Штурм фортеці Очаків російськими військами під командуванням Потьомкіна” Адам фон Барч Вінь за Франческо Джузеппе Казанова (1727–1802), офорт, гравюра різцем. 1792, відень.
Завідувачка відділу європейської графіки Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, кураторка виставки робіт Адама Барча Олена Шостак зауважила, що до середини XIX століття вся класична європейська гравюра поділяється на дві основні частини: авторська та репродукційна.
“На той час відтворення у графіці було єдиним більш-менш доступним способом тиражування творів живопису та рисунку. До того, ж нерідко саме завдяки графічній репродукції ми можемо скласти уявлення про те, як виглядав той чи інший твір мистецтва, якщо він до наших днів не зберігся. Що стосується репродукцій Адама Барча, то деякі рисунки були відтворені майже факсимільно, деякі – достатньо вільно і слугували прообразами для нового твору”, – пояснила Олена Шостак.
Загалом у двох експозиційних залах виставки “Адам Барч: науковець і митець” представлено 35 його гравюр: дві з них є авторськими, решта – репродукції. Приміром, гравюру “Принесення до храму” Адам Барч створив за оригінальним рисунком німецького живописця та гравера Крістіана Вільгельма Ернста Дітріха. Робота зберігалася в колекції сина відомого колекціонера Альберта Саксонського (герцога Альберта фон Заксен-Тешена). Багато років Барч був його радником і допоміг зібрати одну з найважливіших колекцій графіки і малюнків свого часу. У ХХ столітті дві колекції були об’єднані і утворили музей Альбертіна у Відні.
В кольоровій гравюрі “Діва Марія” із серії “Кабінет принца де Ліня” Барч у манері олівця частково відтворив композицію картини італійського живописця Федеріко Бароччі “Непорочне зачаття Діви Марії”, яка нині зберігається в національній галереї Марке в Урбіно.
Також із колекції Шарля де Ліня походить рисунок, який вважається ескізом постатей хористів для фрески Рафаеля Санті “Коронація Карла Великого” у складі Станца дель Інчендіо у Ватикані. Нині він знаходиться у зібранні музею Альбертіна. Гравюра Барча “Начерк трьох чоловічих фігур” (1787) є зменшеним відтворенням двометрового заввишки рисунка. Його гравер виконав у поєднанні двох споріднених технік: лінії рисунку відтворені способом офорту, жовтуватий відтінок тла та пробіли-резерви отримані завдяки акватинті, що дозволяє робити на потрібних ділянках “заливку” кольором.
“Відпочинок на шляху до Єгипту” Адам фон Барч за Фердинандом Болем (1616–1680), офорт. Відень, 1803.
“Видіння Святої Терези Авільської“ Адам фон Барч за Аннібале Карраччі (1560–1609), офорт. Відень.
Офорт Барча “Рим, що тріумфує” (1798) в зменшувальному масштабі та дзеркально відтворює картон для шпалери Пітера Пауля Рубенса “Вікторія та Віртус” (1616/1617), що знаходиться у колекції Музею Ліхтенштейну у Відні. Під зображенням – емблема Ліхтенштейну, є напис, ймовірно, присвята Алоїзу. Це один з картонів, який Рубенс створив для великої серії шпалер, присвячених римському полководцю Децію Мусу. Для найповнішого відтворення нюансів барокового живопису Адам Барч використав комбінацію двох відмінних технік гравюри: різьблення і травлення. Монументальні фігури та пейзаж виконані лінійною штриховкою різця, що надає зображенню особливої чіткості. Елементи переднього плану – розлоге листя рослин та пухка земля – створені за допомогою техніки офорту, яка дозволяє більшу пластичність абрисів та насиченість тону.
“Повернення блудного сина” Адам фон Барч за Рембрандтом (1606-1669), офорт. Відень.
Загалом в музеї Ханенків зберігається понад 50 окремих гравюр Адама фон Барча та один зшитий альбом його робіт. Як розповіла завідувачка відділу європейської графіки музею Ханенків Олена Шостак, усі вони надійшли до колекції музею до 1946 року.
“До 1933 року в музеї Ханенків зберігалося значне зібрання графіки, але чи був серед цих гравюр Барч – невідомо. У 1933 році до Києва з Житомира передали величезну колекцію графіки, яка, вірогідно, походить з панських маєтків, адже на кількох роботах, приміром, є печатка графів Іллінських. Спочатку ці роботи разом з частиною графічної колекції Ханенків передали до Київської картинної галереї, де діяв гравюрний кабінет. Наприкінці 30-х років до галереї були й інші надходження. Після закриття гравюрного кабінету, усі графічні роботи, авторство яких належало європейським художникам, повернули до колекції музею Ханенків. Разом з тим передали й частину графічних творів, що до 1933 року належала Київській картинній галереї. 1946-й – рік, коли роботи Барча були записані до інвентарю музею Ханенків”, – зауважила Олена Шостак.
Водночас з репродукціями Адама фон Барча в експозиції виставки представлені два прижиттєвих видання його книг. З 1794 року Барч регулярно укладав та видавав каталоги raisonnés для різних художників-графіків. Це були перші насправді наукові каталоги, які були правильно систематизовані, містили монограми і підписи та ін. У період з 1803 до 1821 роки Адам Барч опублікував свою найбільшу дослідницьку роботу в 21 томі: «Le Peintre Graveur». Робота, написана французькою мовою, включає списки гравюр старих майстрів XV-XVIII століть. Століття поділені на школи. Цікаво, що нині у багатьох музеях прийнятий стандарт системи нумерації гравюр Рембрандта ван Рейна і графіки багатьох інших художників за іменем Адама фон Барча (наприклад, «Bartsch 17» або «B17»). Незадовго до своєї смерті в 1821 році Барч опублікував інструкції з гравіювання, в яких, ґрунтуючись на власних знаннях і практичному досвіді, він спробував дати непрофесіоналам часто важкодоступні і широко розосереджені знання про технології та історію друкованої графіки.
Нагадаємо, що триватиме виставка “Адам Барч: науковець і митець” до 10 жовтня в музеї Ханенків.
Підготувала Христина Срібняк
Фото: надані музеєм Ханенків