Євгенія Гавриленко
У Музеї історії Києва з успіхом пройшла перша більш як за третину сторіччя персональна виставка колажу! Що ж побачили відвідувачі експозиції «Крізь чужі обличчя» – на виставці київської колажниці Каті Ситої? І чому мистецтво колажу варто розвивати?
Автор знаменитого психодіагностичного «тесту Роршаха» для дослідження особистості, Герман Роршах, був сином учителя малювання й сам мріяв стати митцем. Існує припущення, що саме на фундаменті художніх навичок пізніше з’явилася та методика. Закономірності побудови кольорової та композиційної гармонії стали універсальною відмичкою до підвалин людської підсвідомості. Й дали метод, що полягав у стимулюванні глядача до створення власного автопортрета на підставі чуттєвих переживань і зорового досвіду.
Роботи Каті Ситої видаються подібними до тесту Роршаха як за певними прихованими закономірностями, про які дізнаємось від самої мисткині, так і за дією, яку вони справляють на глядача. Почнемо хоча б з того, що вони, колажі, так само «випадково-невипадкові». Мисткиня каже, що роботи створюються спонтанно, з внутрішнього пориву, який наче блискавка осяює небо. Але точне розуміння авторкою засад естетичності робить їх порядком, висловленим через зовнішній хаос елементів.
Колаж у руках Каті Ситої взагалі виявляє себе як неймовірно вдала техніка фіксації «миттєвостей», що спалахують у її свідомості. Наша свідомість, як і наше життя, фрагментарна, складена з уламків згадок про минуле, теперішніх відчуттів та образів майбутнього. Так, те, що сплило на поверхню саме зараз, можна схопити у невід і розкласти на папері. А потім, коли осяде внутрішній вихор і розвидниться горизонт, сфокусуватись на пійманих шматках і стати собі психодіагностом. В результаті відкривається, що чи не будь-який хаос є досить організованим.
Психодіагностом перед роботами Каті може стати собі й глядач. Архетипічні образи, які майстриня переселяє зі своєї голови до «полотна» колажу, інтуїтивно близькі кожному, хто матиме сміливість зазирнути у власну безодню. Тому не лише «управитель неводу», авторка, має зиск зі свого улову. Імовірно, саме цим у поєднанні з художнім талантом колажниці можна пояснити нечуваний успіх виставки «Крізь чужі обличчя».
Як видно, організаторам виставки: авторці колажів Каті Ситій та кураторці Олі Ситій майстерно вдалося задати проєкту «мімікрійні» налаштування: чи не кожен глядач, що потрапив у це поле, а їх за два тижні було майже 400, увійшов із ним у симпатичний резонанс, не зважаючи на всю варіативність наших станів. І якщо дві людини здатні охопити цей обшир, то в нас, напевне, набагато більше спільного, ніж здається на перший погляд.
Куратор виставки: Ольга Сита
Фото: Руслан Сингаєвський