Відтоді, як в квітні 2020 року американська Асоціація директорів художніх музеїв (AAMD) тимчасово дозволила музеям в разі крайньої необхідності продавати експонати, аби покрити витрати на утримання колекцій, у професійному співтоваристві не вщухають суперечки щодо того, наскільки доцільним було це рішення. Нещодавно з цього приводу навіть була проведена онлайн-конференція, на якій зібрали музейних директорів, кураторів, академіків та художників.
На голосування було винесено питання, чи варто назавжди закріпити цей тимчасовий дозвіл, який діє до квітня 2022 року. Учасники конференції висловлювали полярні думки. У підсумку проти негайних змін висловився 91 директор, а за – 88. Ще 42 (з 221) члена Асоціації не брали участі в голосуванні.
Серед активних прихильників продажу експонатів з метою покриття поточних витрат і диверсифікації зборів – директор Балтиморського, Бруклінського та інших музеїв. Відомо, що Бруклінський музей вже зібрав близько 35 мільйонів доларів на аукціонах в Сполучених Штатах і Європі для догляду за своїми творами мистецтва. Художній музей Ньюарка (місто штату Нью-Джерсі) минулого тижня заявив, що наслідуватиме його приклад, продавши 20 предметів зі своєї колекції за допомогою аукціонного дому Sotheby’s.
Інші директори були більш стриманими. Приміром, директор МоМА (Нью-Йоркського музею модерного мистецтва) Глен Лоурі, який торік виступав за продаж експонатів, нині запропонував музейникам трохи зменшити оберти, адже такі серйозні і довгострокові рішення варто приймати в більш спокійний час.
Головне, чого бояться противники продажу експонатів, – це те, що він може стати звичкою. І музейна колекція почне сприйматися як актив, який можна продати, купити, закласти. Це стосується передусім тих випадків, коли виручені кошти планується закласти на поточні витрати – від зарплат кураторам до ремонту даху. Подібна політика може відлякати потенційних донорів в колекцію.
Фото та джерело: The New York Times Company