Національний музей «Київська картинна галерея» презентував новий путівник своєю колекцією, приурочений до 100-річчя установи. Ювілей святкуватимуть в 2022 році. Видання запрошує поціновувачів мистецтва у захоплюючу подорож виставковими залами одного з найстаріших та найвідоміших музеїв України.
Новий путівник – результат тривалої та копіткої дослідницької роботи групи авторів. Переважно, це наукові співробітники Київської картинної галереї, а саме: Наталія Агеєва, Галина Алавердова, Олена Боримська, Алла Ілінг, Мар’яна Кружкова, Катерина Ладиженська, а також завідувачка відділу «Київ другої половини XVII ст. – лютий 1917 р.» Музею історії міста Києва Ольга Друг. Упорядником збірки став генеральний директор Національного музею «Київська картинна галерея» Юрій Вакуленко.
Книга ознайомлює читачів з головними шедеврами найвидатніших майстрів із зібрання музею, а також з історією закладу, зокрема, загальними процесами, пов’язаними з його реорганізацією. Як і постійна експозиція «Київської картинної галереї», путівник структуровано за історично-хронологічним принципом. Це дає можливість читачам і відвідувачам музею простежити основні етапи становлення і розвитку різних періодів образотворчого мистецтва: від Давньоруського іконопису аж до сьогодення.
Нині унікальна колекція «Київської картинної галереї» налічує близько 14 тисяч художніх творів: живопису, скульптури, графіки та декоративно-прикладного мистецтва. Це зібрання вважається одним з найцікавіших та значущих в Україні, а також за її межами.
Найдавнішою пам’яткою колекції є ікона «Борис і Гліб» середини XIII століття. Також до кращих зразків старовинного живопису належить ікона «Чудо Георгія про змія» середини XVI століття. Про розквіт портретного мистецтва у другій половині XVIII століття, серед іншого, свідчать роботи уродженця України Д. Левицького: образ письменника І. Долгорукого (1782), «Портрет невідомої в блакитній сукні» (1784) та «Портрет великої князівни Олени Павлівни» (1791).
Найповніше в колекції музею представлене мистецтво середини ХІХ — початку ХХ століття: твори передвижників, модерністів, символістів та ін. Зокрема, самобутність зібрання та особливості творчого почерку кожного з майстрів відображають монографічні колекцій В. Боровиковського, В. Тропініна, І. Айвазовського, М. Ге, В. Перова, І. Шишкіна, М. Врубеля, М. Нестерова, В. Полєнова, І. Рєпіна, В. Верещагіна, І. Антокольського. В переважній більшості полотна цих художників поповнили фонди «Київської картинної галереї» завдяки колекційній діяльності кількох поколінь родини Терещенків, відомих промисловців та меценатів. Адже саме їхня колекція послугувала основою художнього фонду при створенні музею.
Важливими також є твори В. Васнецова, П. Клодта, І. Крамського, І. Куїнджі, І. Левітана, В. Маковського, Х. Платонова, В. Полєнова, К. Савицького, А. Саврасова, Г. Семирадського, К. Трутовського, Н. Ярошенко та інших. З деякими зі згаданих митців Терещенки були знайомі особисто. Понад чверть століття родина меценатів збирала не тільки картини вітчизняних та іноземних майстрів, а й фарфор, бронзу, срібло.
Задля зберігання своєї колекції Федір Артемійович Терещенко навіть побудував окремий будинок-палац на вулиці Олексіївській № 9 (нині – Терещенківська), де майже сторіччя й розташовується «Київська картинна галерея». Музей було відкрито 12 листопада 1922 року й спочатку він носив назву Київської картинної Галереї. Перша експозиція складала близько 200 творів, експонатами стали предмети мистецтва, націоналізовані радянською владою після громадянської війни 1917 року і зібрані в спеціальний фонд. Хоча для вільного відвідування киян у певні дні приватна колекція Терещенків була доступна ще в 19-му столітті з ініціативи її власників.
У 1934 році Картинна галерея входить до складу єдиного Державного музею, але майже через рік знову стає самостійним закладом, який дістав назву «Київський державний музей російського мистецтва». Надалі його збори поповнювались за рахунок нових приватних колекцій, які передавали в дар, а також робітами з інших галерей і музеїв Києва. Вже до початку 40-х років київський музей володів однією з найзначніших колекцій російського мистецтва в країні. У повоєнні роки держава значно сприяла відновленню музею. Зокрема, безоплатно до Києва було передано першокласні роботи з колекцій найбільших музеїв Москви та Ленінграда, систематично відбувалися обміни між музейними установами.
Дуже значимим для колекції музею було надходження у 1986 році 300 творів живопису та графіки кінця ХІХ — початку ХХ століття, переданих за заповітом відомого київського педіатра Давида Лазаревича Сигалова. Ні до, ні після того жоден музей України не приймав у дар від приватної особи такої великої та цінної колекції. Саме з неї походять твори К. Сомова, Б. Кустодієва, З. Серебрякової, М. Сар’яна, П. Кузнецова, Б. Григор’єва, С. Судейкіна, Н. Сапунова, які суттєво підвищили не тільки якість експозиції, а й у цілому рівень зібрання, оскільки роботами деяких з цих авторів музей до цього не володів.
Купчихи. 1912
Картон, темпера. 81,5×108
На жаль, нині із маже 14-тисячного зібрання в музейних залах постійної експозиції Київської картинної галереї з різних причин, головна з яких — гострий дефіцит приміщень, можливо продемонструвати лише близько 1 тисячі робіт. Тож більша частина експонатів вимушено переміщена до запасників і демонструється тільки на тимчасових виставках.
Окрім творів постійної експозиції у путівнику широко представлено мистецтво радянського періоду. Його колекція більшою мірою зберігається у фондах й виставляється лише періодично на тематичних виставках. Свого часу в музеї було сформовано розділ мистецтва народів СРСР, куди увійшли твори живописців і скульпторів з тодішніх союзних республік, а нині незалежних держав — Білорусі, Молдови, країн Балтії, Закавказзя, Середньої Азії, особливу увагу приділяли українським митцям. Поповнення зібрання роботами провідних майстрів ХХ століття найбільш активно велося в 1960–1990 роки. При цьому пильну увагу приділяли якості творів, аби за своїм художнім рівнем вони не поступатися мистецтву попередніх епох. Тут також є чимало монографічних колекцій. Це живопис, графіка, скульптура С. Герасимова, О. Дейнеки, Ю. Пименова, А. Нікича, М. Ромадіна, О. Грицая, П. Оссовського, Д. Жилінського, В. Стожарова, О. Романової, Д. Шмаринова, В. Фаворського, В. Цигаля, О. Комова та інших майстрів, творчість яких викликає незмінний інтерес у відвідувачів.
Автор — Наталія Яківна Данько (1892–1942); розпис — Олена Яківна Данько (1898–1942)
Фарфор, ліплення, розпис надглазурний поліхромний. Вис. 39,2
Ленінградський фарфоровий завод ім. М. В. Ломоносова
Важливо також, що новий путівник відобразив результати неперервної дослідницької роботи співробітників музею, які стосуються, серед іншого, атрибуційних повідомлень (тобто – визначення автентичності художнього твору), а також уточнення датувань деяких експонатів. Крім цього, до музею час від часу потрапляють картини невідомого автора, або портрет невідомого. Й фахівцям музею вдається встановити авторство роботи, або особу, яку зобразив художник.
Проєкт реалізується видавничим домом «Антиквар» у співпраці з Національним музеєм «Київська картинна галерея» за підтримки Українського культурного фонду.
Видання путівника не передбачає комерційного розповсюдження. Незабаром його примірники будуть відправлені в спеціалізовані бібліотеки, культурно-мистецькі установи та вищі навчальні заклади країни. PDF-версію путівника буде оприлюднено на сайті Київської картинної галереї.