Не одне десятиліття дослідники з усього світу намагалися знайти «втрачений шедевр» Леонардо да Вінчі, аж нині деякі експерти стверджують, що ці пошук ніколи не уквітчаються успіхом, оскільки такої роботи взагалі ніколи не існувало.
На початку жовтня 2020 року в галереї Уффіці (Флоренція) пройшло засідання круглого столу мистецтвознавців, на якому група науковців представила дослідження, яке доводить, що фрески Леонардо да Вінчі «Битва при Ангіарі» — не існує. Тривалий час мистецтвознавці були переконані, що вона прихована під шаром фарби на одній зі стін старої ратуші Палаццо Веккіо.
«Битва при Ангіарі» міг бути найграндіознішим проєктом майстра, закінчена фреска перевершувала б за розміром «Таємну вечерю». Вважалось, що замовлення на її створення надійшло від гонфалоньєра (голови уряду Флоренції) П’єра Содеріні. Ніби-то він запросив Леонардо і Мікеланджело прикрасити головну залу свого палацу, кожному художнику доручалася одна стіна. Да Вінчі згадав про битву 1440 року між військами флорентійців і міланців, й замислив цей масштабний проєкт. На відміну від Леонардо Мікеланджело обрав більш «приземлений» сюжет битви при Кашині.
Досі вчені не знали, чи закінчив Леонардо свою роботу, оскільки, Мікеланджело, як відомо, до неї навіть не приступив. Але повнорозмірні картони обох майстрів упродовж декількох місяців з моменту замовлення були представлені на огляд публіки. Пізніше Бенвенуто Челліні, який бачив обидва ескізи, назвав роботи Леонардо і Мікеланджело «школою для всього світу».
Сьогодні ми можемо тільки тішитися копією з картону (1503—1506), яку зробив Рубенс, але і вона дає уявлення про пишність фрески. Апогею пошуки унікальної роботи Леонардо да Вінчі досягли в 2000-х, коли італійський інженер Мауріціо Серачіні виявив тріщину в стіні, на якій зображена інша фреска Джорджо Вазарі. На думку Серачіні, саме під нею може ховатися фреска Леонардо. В 2012 році дослідник почав використовувати складні технології візуалізації. І хоч пошуки не дали однозначних відповідей, дослідження отримали широке висвітлення в міжнародних ЗМІ та величезне фінансування від організацій, зокрема, National Geographic. Аби вберегти фреску Вазарі від пошкодження, влада Італії заборонила продовжувати дослідження.
Дослідження вчених Барсанті, Беллі, Ферретті і Фрозініні, оприлюднені на засіданні в галереї Уффіці, йдуть врозріз з думкою Серачіні і грунтуються на книзі «The Shadow Drawing: How Science Taught Leonardo to Paint», виданій в 2019 році італійською мовою. Технічні подробиці, описані в ній, дозволяють припустити, що фреску так ніколи і не було перенесено з картону на стіну палаццо Веккіо. Крім того, вони вивчили поверхню стіни і дійшли висновку, що її гіпсове покриття було не придатне для тривалого утримання фарби, що включає шар левкасу і масла. На думку мистецтвознавців, це розумів і сам художник, тому відмовився від своєї ідеї.
Водночас мистецтвознавці не заперечують наявність пігменту під фрескою Вазарі на стіні Палаццо Веккіо. Отож, якесь забраження там дійсно може бути, але належить воно іншому автору. Натомість Серачіні й інші вчені в період з 2009 до 2012 роки неодноразово заявляли, що чорний пігмент, виявлений на стіні Палаццо, відповідає тому, який був присутній на картині Мони Лізи. Опоненти ж заявили, що чорні пігменти в той час широко використовувалися, тому неможливо довести, що ці сліди належали “Битві при Ангіарі”. Що стосується Серачіні, то він планує продовжити свої пошуки фрески.
Фото: WIKIMEDIA COMMONS / Археологія і палеонтологія
Джерело: ARTnews