Для когось колекціонування вінілу здається безцільної тратою часу і грошей – адже це задоволення не з дешевих. Тим не менш, охочих придбати платівку улюбленої групи в музичному магазині або на музичному ярмарку стає все більше. Цікавиться вінілом останнім часом все більше і більше молодь, а прослуховування музики на вінілі стає не просто хоббі, а справжнім ритуалом.
Про культуру вінілу в Україні та в світі спілкуємось з колекціонером вінілових платівок, організатором «Kyiv Vinyl Music Fair» Андрій Муха.
Що вплинуло і надихнуло Вас, щоб займатися діяльністю, яка пов’язана з вінілом?
Ще з дитинства захоплювався колекціонуванням, збирав все – марки, моделі автомобілів, монети. Але ще більше захопила музика. На чому її збирати, звісно на платівках! Там є вся інформація – про виконавців, авторів тексу і пісень, самі тексти, фото і головне – чистий оригінальний звук. Поєднання двох складових, які захоплювали, вони втілились у хобі – колекціонування вінілових платівок.
Яка Ваша мотивація, що спонукало? Яку роль відіграє вініл у Вашому житті?
Знову ж, це любов до музики. Особливо, музики зробленої з душею, не дешевий продукт шоу-бізнесу, від якого йде примітивізм, відсутність смаку та професіоналізму. Вініл, на мою думку, це не просто колекціонування – це ціла наука, яка має в собі безліч інформації не тільки про виконавців, авторів музики, але ще й про інструменти на котрих музика виконана, студії звукозапису, рекордингові компанії, оформлення конверту платівки.
Які платівки Ви слухаєте зараз і які слухали в дитинстві?
Легше сказати, що я не слухаю. Першим, що почув в дитинстві це був гурт ABBA та Demis Roussos. ABBA так і лишилася одним з улюблених гуртів. Звісно, стали цікавити інші напрямки музики, інші форми – джаз, прогресив, блюз. В музиці повинна бути душа та відвертість – без цього справжня музика не може бути музикою. Дуже люблю King Crimson, Cocteau Twins, Focus, Sensational Alex Harvey Band, Kenny Drew, Van Halen.
Як з’явилася ідея створення проєкту KYIV VINYL MUSIC FAIR?
Ідея, як кожна гарна ідея з’явилась випадково, – зауважує пан Андрій. – Хотілось, щоб більше людей дізнались, про те, що справжня музика звучить на аналогових носіях. І ми задоволені тим що, молодь має справжній інтерес до цього формату.
Мета Вашого проєкту, скільки людей задіяно у створенні проєкту, які завдання події, яка цільова аудиторія KYIV VINYL MUSIC FAIR?
Проєкт здійснюємо вдвох, разом з другом. Його мета – популяризація вінілового формату, шляхом комунікації на нашому ярмарку. І як я вже казав, наша основна цільова аудиторія – молодь. Якщо на початку проекту, це були меломани з багатовіковим стажем, то на разі, на 70 % це молодь віком 20-27 років, котрій цікаві різні напрямки в музиці.
Яка ситуація з вінілом в Україні: який на сьогодні попит товару чи популярний вініл зараз серед суспільства, чи стає більш поширеним?
Якщо ми говоримо, про українських музикантів на вінілі, то особливо популярна Onuka, Дахабраха. Так, попит зростає, тенденція така є, але в світі попит на вініл зростає ще більше.
Як вплинув карантин на Вашу діяльність, з якими труднощами Ви стикалися в умовах карантину?
Карантин дуже негативно впливає, тому що, наприклад, в нас захід повинен відбутися 20 березня, а 18 березня нас ставлять до відома що нічого не буде. При тому що, до нас люди з’їжджаються з усієї країни.
Чим Ви займаєтесь задля просування Вашого проєкту і чому для Вас це важливо?
Проєкт просуваємо через соціальні мережі, в нас тисячі відвідувачів та шанувальників, це не може не тішити. Дуже часто беруть інтерв’ю по радіо та телебаченню, приходять знімати в нашому закладі.
Як Ви вважаєте, яке значення має Ваш проєкт для людей, як впливає на суспільство?
Ми вважаємо, що він має величезне значення, тому що, по-перше, це виховання гарного смаку, по-друге, музика як культурне явище дає людині можливість ознайомитись з улюбленим виконавцем дійсно в ідеальному форматі. На власному прикладі переконався декілька разів – слухаєш новий альбом в цифровому форматі – ні не подобається, а потім на вінілі і відчуваєш, наскільки він класний. Головне досягнення – естетичне та культурне виховання суспільства.
Музика в цифрі не має душі, порівняємо їх з фото, фотографії – різні, коли вони зроблені цифровою камерою, або зроблені фотоапаратом, так само з плівкою, ти можеш уловити в аналоговому форматі ті нюанси, які більше ти ніде не знайде.
Ліана Анапріюк, студентка кафедри культурології Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського