20 листопада на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка в межах Першого міжнародного фестивалю мистецтв “Код Ступки” зіграє виставу Тбіліський Національний театр ім. Шота Руставелі. Грузинський колектив покаже українським глядачам сценічну композицію Роберта Стуруа за п’єсою ірландського письменника-лауреата Нобелівської премії Семюеля Беккета «Кінець гри». Напередодні представники театральної спільноти мали нагоду поспілкуватися з майстром на творчій зустрічі.
Вистава «Кінець гри» була поставлена в Тбілісі 2020 року. Роберт Стуруа любить абсурд Беккета і це його третя вистава за п’єсою драматурга. Режисер навіть зробив власний переклад п’єси, дозволивши собі певні скорочення і деякі зміни. П’єса написана Семюелем Беккетом в 1950-х роках і розповідає про людей, які живуть в абсолютно замкнутому просторі після страшної катастрофи, яка знищила світ. Вони потребують одне одного і при цьому постійно ворогують між собою. Всі вони одне одному і мучителі, і найближчі люди. Тим часом до кінця світу лишається одна година.
“Беккет – драматург, який вважається одним із батьків театру абсурду. Мені здається, що зараз, у цей абсурдний час, він є найбільш реалістичним автором. Зараз є багато п’єс про кінець світу, але він якось уміє розповісти цю історію дивно. Він розуміє, що світ рано чи пізно зруйнується. І я вважаю так сами, причому зруйнує його людина”, – зауважує Роберт Стуруа.
Сам Беккет не хотів, аби при постановках цієї п’єси використовували музику. Але Стуруа не став відмовлятися від музичного супроводу, у його виставі звучить багато різних композицій, – найбільше творів Гії Канчелі, який був співавтором майже всіх постановок режисера. Саме йому, великому грузинському композитору, який пішов із життя у жовтні 2019-го, і присвячено цю виставу.
Роберт Стуруа народився у Тбілісі 31 липня 1938 року. Закінчив режисерський факультет Тбіліського театрального інституту. З 1962 працює у Театрі імені Шота Руставелі. З 1979 – головний режисер театру, з 1980 – його художній керівник. З 2011 року – головний режисер Московського театру Et Cetera.
Вже студентські роботи Роберта Стуруа — «Пан Леонардо перед реакцією» та «Де тонко, там і рветься» — виявили талант і перспективність молодого режисера. У 1965 році на сцені театру імені Шота Руставелі він поставив «Салемський процес» А. Міллера, ця постановка принесла йому перший справжній успіх.
У 1970-х роках з’являється поняття «Театр Роберта Стуруа». У «Кваркарі» П. Какабадзе режисер вставляє сцену з «Кар’єри Артуро Уї» Б. Брехта. Починається “брехтівський” період у його творчості, “період тотального моделювання” дійсності. Образ-маска, що виникла вперше у цій виставі, була втілена Рамазом Чхіквадзе. З цим артистом Стуруа зробив дві свої блискучі вистави: «Річард III» У. Шекспіра (1979) та «Кавказький крейдяний круг» Б. Брехта (1975), які принесли йому світову популярність.
У 1980-і роки Стуруа багато ставить: «Роль для актриси-початківця» Т. Чіладзе (1980), «Сині коні на червоній траві» М. Шатрова (1980), «Варіації на сучасну тему» Р. Стуруа, Л. Попхадзе, А. Варсімашвілі (1981), «Похорон у Каліфорнії» Р. Ібрагімбекова (1983) і т. д. Важливим у його творчій біографії став «Король Лір» (1987), головну роль у якому блискуче виконав Рамаз Чхіквадзе. У цій виставі виявилася схильність Стуруа до філософської режисури, в якій карнавальне сприйняття світу несло відчуття трагічного фіналу. У спектаклі «Життя – це сон» Кальдерона (1992) «світ розширився, включивши метафізичну реальність». Потім був «Добра людина з Сичуані» (1993). 1994 року Стуруа ставить «Євангеліє від Якова» за букварем Яковом Семеновичем Гогебашвілі («Грузинська азбука», 1865). У 1996 вийшов спектакль з лірико-міфологічної драми «Ламара» Р. Робакідзе, у 1997 — «Що ж з того, що мокрий бузок» Л. Табукашвілі, що користується популярністю у молодого глядача. У 1998 він ставить із молодим режисером Д. Сакварелідзе «Жінку-Змію» К. Гоцці. У тому ж році в Москві Стуруа випускає «Гамлета» у «Сатириконі» з К. Райкіним у головній ролі. 2000 року в театрі імені Шота Руставелі він ставить три вистави: «Чи людина вона?» І. Чавчавадзе, «Дванадцяту ніч» та «Гамлета» Шекспіра.
Стуруа працював за кордоном, здійснив 16 вистав п’єс Шекспіра, Софокла, Мольєра, Чехова, Брехта в різних театрах світу. Лауреат багатьох театральних премій Грузії, Державних премій СРСР та Грузії. Загалом Роберт Стуруа поставив понад 80 вистав.