ANABASIS – портал про ідентичність та постгуманізм

23 листопада, в день народження одного з найзнаковіших німецькомовних поетів ХХ століття Пауля Целана, відбудеться запуск онлайн-платформи, основу якої складають проєкти, в яких автори за допомогою нових медіа та сучасних художніх практик досліджували питання ідентичності та постгуманізму. У їхніх роботах задіяні різноманітні медіа: від фотографії та відео до AR-об’єктів.

Проєкт створено за фінансової підтримки програми House of Europe громадською організацією «Українсько-німецьке культурне товариство м. Чернівців» при Центрі Gedankendach та Інститутом німецької культури та історії Південно-Східної Європи при Мюнхенському університеті імені Людвига-Максиміліана (IKGS). Платформа містить 10 робіт, виконаних учасницями та учасниками німецько-української резиденції ANABASIS. 

Онлайн-резиденція ANABASIS тривала протягом двох тижнів з 19 липня по 1 серпня 2021 року. Серед майже 70 охочих мисткинь і митців організатори відібрали 9 учасниць та учасників з Німеччини та України й одну українську мистецьку групу. Зокрема, це: Довілє Алєксаті (Берлін), Яна Бачинська (Львів), Богдан Бунчак (Київ), Тіні Домінґос (Берлін), Оскар Лєбек (Ляйпціґ), Neue Judische Kunst (Київ), Богдан Свиридов (Черкаси), Пол В’єрсбінскі (Берлін), Віталій Янковий (Вінниця) та Хана Йо (Берлін). Упродовж трьох наступних місяців після двотижневої роботи онлайн мисткині та митці працювали над завершенням своїх робіт.

У рамках проєкту резиденти дискутували із запрошеними експертами: філософинею постгуманізму Франческою Феррандо (США), поетом Хосе Ф.А. Олівером (Німеччина), літературознавцем та перекладачам Петром Рихло (Україна), філософом і германістом Паулем Сарсом (Нідерланди) і германісткою Рошеллю Тобіас (США), а також обговорювали теми резиденції з її кураторами – мистецтвознавцем Олександром Сушинським та поетом Себастіаном Унґером.

Проєкти на сайті anabasis.space – різні за тематикою, настроєм та оптикою. “Деякі з них звертаються до теми Голокосту, – ділиться Олександр Сушинський, – наприклад, серія фотографій з прозорими вагонами депортації зі станції в Берліні, деякі є кастомізацією трагедії, що проблематизує розважальний підхід й конструювання чуттєвості. Десь розігрується психоаналітична п’єса про музичні інструменти, які стають жертвами насильної асиміляції. Дехто з учасників з’ясовує свої стосунки з Богом і шукає дива або ж робить інтервенції в публічний простір, “викликаючи дух Божої Матері та привид комунізму”. Інші рефлексують на тему кордонів трансгуманістичного покращення тіла чи власної трансформації, задіюючи техніку танцю Gaga під звуки прадавнього Всесвіту. Серед проєктів також є медіа-поетичне перенесення в 3D-анімацію досвіду відчуття ландшафту Паулем Целаном та ворожіння на гексаграмах книги І-Цзин”.