В Україні створили онлайн-ресурс «Харківська школа фотографії: від радянської цензури до нової естетики». Нині він є найбільшим онлайн-архівом Школи, на якому викладено добірку із понад 2000 світлин, що охоплює весь період існування школи – з 1960-х до сьогодні.
Ресурс працює англійською, українською та частково французькою мовами. На сайті розмістили профайли 28 митців та мистецьких об’єднань, дослідницькі розвідки та фотографічні історії, виконані у популярному в соцмережах форматі stories. Над текстами для проєкту працювали українські, польські та чеські дослідники — Богдан Шумилович, Лія та Андрій Достлєви, Катерина Яковленко, Олександра Осадча та Сергій Лебединський, Малгожата Радкевич, Мартіна Новицька та інші.
Створено архів у межах програми #UkraineEverywhere Українського інституту для презентації візуальної культури України онлайн. Вона відкриває широкій європейській аудиторії вагомі здобутки українського мистецтва та демонструє взаємозв’язки між українським та європейським мистецькими контекстами. «Харківська школа фотографії, без сумніву, є знаковим явищем українського мистецтва, що промовляє до всього світу, — говорить Олександр Виноградов, керівник напрямку «Візуальне мистецтво» Українського інституту. — Теми, підняті проєктом ksp.ui.org.ua, зокрема переосмислення категорій «красивого» й «суспільно прийнятного» та роль мистецтва у виході з тоталітарного способу мислення, є сьогодні не менш актуальними, ніж 50 років тому».
Ukraine
Ресурс створено таким чином, щоб зацікавити тих, хто вперше знайомиться з Харківською школою фотографії, а також тих, хто хоче зануритися в її архіви або подивитися крізь її призму на окремі аспекти соціомистецьких процесів в Україні останніх 60 років. Європейський глядач довідається, як в Україні в останні півсторіччя розвивалось міське середовище, як автори-нонкорформісти існували за жорсткого контролю радянської системи, а за «залізною завісою» все ж розвивалися взаємозв’язки з європейськими мистецькими рухами. Замислиться, як у пострадянському просторі змінювався канон краси, а разом із ним – трактування понять маскулінності та фемінності; чому навіть у сучасній Україні тіло є метафорою кордонів індивідуальності й особистості, триґером «суспільної моралі» тощо.
Знайомство з ресурсом — це занурення в своєрідний фотографічний щоденник, який іронічно документує й осмислює різні аспекти (пост)радянського буття та рефлексії на виклики нинішнього часу: чи-то російська окупація, чи мистецтво після #Metoo, переосмислення питань тілесності, самоідентичності, суспільних ієрархій.
Більше дізнатись про Харківську школу фотографії можна з журналу “Антиквар” №117: ФОТОГРАФІЯ В ОБ’ЄКТИВІ ДОСЛІДНИКІВ
Замовити журнал
Джерело: Справжня варта
Фото: @moksop