Марина Стрельцова, мистецтвознавець,
куратор виставки
З 7 до 30 травня Національний центр «Український дім» відновлює виставковий проєкт Петра Антипа «Сучасна архаїка», який презентує кураторський погляд на творчість відомого українського митця з Донбасу. Це рефлексія над індивідуальною концепцією часопростору та світоглядних позицій майстра, котрі послідовно розкриваються у його творах: від ескізів і рисунків до живопису, скульптури та архітектурних проєктів.
Вислів «сучасна архаїка» як поєднання контрастних понять — квінтесенція творчості Петра Антипа. «Архаїка» за визначенням — щось стародавнє, традиційне, точка ретроспекції (минуле), котра органічно співвідноситься у його роботах із точками референції (теперішнє) та антиципації (майбутнє). Ідея циклічного часу з його постійним оновленням є фундаментом постіндустріальної епохи, тому філософсько-мистецьке бачення художника — надактуальне.
Присутній у творах Петра Антипа ефект позачасовості наближає його до міфологічного мислення — того, яке було притаманне прототипам авторових персонажів: могутнім скіфам і відважним амазонкам. Залишаючись позірно в минулому, у його працях вони стають уособленням сьогоднішньої російсько-української війни. Звернення до згаданого культурного шару є природним. Свідомість митця перетоплює те, що становить його життєвий та інтелектуальний бекграунд, віддаючи данину мистецькому авангардно-модерністському надбанню першої третини XX ст.
Недарма лейтмотивом більшості творів Антипа стає низка античних і автохтонних міфів, розказаних Геродотом у його «Мельпомені». Звідси — цілком логічна низка образів (від «Чудо-Жінки», «Актеона», «Лаокоона», «Ахілла та Хірона» до славнозвісних Мамаїв) та еклектичний шал злиття природи й людини, чуттєвості антропоморфних форм і впорядкованості сакральної геометрії, стихії та архітектоніки в його графічних аркушах, полотнах і скульптурах. Ця єдність протилежностей знаходить свій відбиток і у численних архітектурних проєктах автора, передусім у фонтанах. Хаос і Космос — дві універсалії, яким дуже комфортно у межах Антипових праць: їхнє співіснування націлене на відновлення первісної гармонії.
Естетичний взірець для Петра Антипа — лаконічний, епічний за своїм характером степовий ландшафт із гранітними валунами та архетип кам’яної баби. Митець не занурюється в археологічну розвідку, не диференціює степові статуї за походженням і типологією. Його цікавлять формотвірні принципи ідеопластичної скульптури — узагальненість, умовність, монументальність зображуваного. У неї він вчиться максимальному спрощенню та конструктивній побудові форми аж до геометризації натури, проте уникає розповсюдженої в постмодернізмі цитатності. Своїм завданням митець проголошує ретрансляцію тієї енергетичної зарядженості, якою наповнені мовчазні охоронці Півдня та Сходу України. Водночас він збагачує давні знаки та символи власними смислами. Кульмінацією такого «діалогу культур» стає «Пам’ятник каменю» (2003) — авторська «кам’яна баба» XXI ст.
Пластична форма у творчості Антипа — це завжди шлях до метафізики. Власне, як і її відсутність… Напруженість стосунків між позитивним і негативним просторами, активний ритм його тривимірних композицій, войовничі образи та сюжети, як-от у «Скіфській Діані» (2016), позначають новий етап у творчості майстра, пов’язаний із вимушеною міграцією до Києва 2014 року. Війна внесла нову динаміку в скульптурні роботи, агресивні відтінки червоного у живопис. Проте в них не побачиш натуралістичних жахів чи психологізму. Попри особисті переживання, мета художника — продемонструвати глядачеві, що історія рухається по спіралі. Він, як і герої його творів, відчуває себе частиною природи й Всесвіту та вірить у космологічно відтворювальне призначення людини, здатної підтримувати зв’язок між мирським і божественним.
Презентований в Українському Домі проєкт не просто демонструє різні грані творчої особистості Петра Антипа — скульптора, живописця, графіка й архітектора. «Сучасна архаїка» — це насамперед занурення у філософію митця, його розуміння та інтерпретацію історії й сучасності, часу та простору. Саме тому в експозиції виставки представлені цитати з написаної 2020 року книги Петра Антипа «Велика казка про маленького Хлопчика».
Думки…
Ольга Собкович, мистецтвознавець,
кураторка виставки
/із розмов з автором/
Для більшості з нас значний інтерес становить «лабораторія» роботи митця: атмосфера майстерні, де зберігаються твори та народжуються нові шедеври; робочий процес, що розкриває секрети майстерності та унаочнює пошуки створення композицій та образів.
Експозиція простору «Думки…» дає саме таку можливість. Вона розкриває найпотаємніше, найсакральніше для Петра Антипа – його щоденні пошуки, спостереження, ідеї та емоції, що отримують втілення в різних видах та жанрах мистецтва.
Глядачеві пропонується дослідити ретроспективну колекцію графіки, скульптури, живопису, архітектурних проєктів та начерків-роздумів автора, більшість із яких демонструються вперше.
Тож «Думки…» – особливий зал для розуміння єства і творчості Петра Антипа. Власне, він – те джерело, що розкриває самобутній авторський код мислення та сприйняття світу митця; суть його пластичних пошуків, змістовно-емоційних думок.
Споглядаючи експозицію розумієш, що натхнення для митця – природа, степ, що сформували монументальність його мислення. Ритм, динаміка, наповнення форм, сполучення, що існують у природі, втілені як у малюнках, так і в кольорі та об’ємі, де домінують лаконічність та простота авторської мови, певна архаїчність образів.
Продовження степового ландшафту Донецького краю – графічна лінія малюнка, що в живописі формує безмежні горизонти-простори землі й повітря, які одночасно є мікро- та макрокосмосами, між котрими знаходиться людина. Звідси – позачасове та позапросторове прочитання. Усвідомлення людини частиною природи важливе для розуміння поглядів Петра Антипа. І тут з’являється ще один самостійний, самодостатній образ – камінь, котрий у полотнах та скульптурі митця набуває майже сакрального значення.
Тож Петро Антип творить власний міфопоетичний образ Українського краю (як емоційно-змістовий, так і пластичний), що є діалогом сучасного та минулого.
«Усі види мистецтва побудовані за одними й тими самими законами – законами гармонії», – каже художник, котрий з однаковою майстерністю розв’язує різноманітні завдання у 2-х та 3-х просторах.
«Рисунок – це мій учитель. Це – моє Я, Так і Ні. Без рисунка я не зміг би сформуватись як особистість. Через рисунок я вчуся терпляче доводити все до кінця. Пізнавати світ форми. Закони рівноваги… Бачити в простому красиві речі. Рисунок для мене – все». Не випадково значна частина експозиції – малюнки, графічні ескізи, які створюються майже 24 години на добу. І якщо в Антипа під рукою немає блокнота, то композиції з’являються на чеках, паперових скатертинах, серветках… Ці пошуки-імпровізації – щира характеристика внутрішнього свідомого й підсвідомого автора.
Проте цей зал демонструє й неочікуване – роздуми автора, матеріалізовані в друкованому слові, що представляють Петра Антипа в письменницькому амплуа. Ви зможете ознайомитися з уривками «Великої казки про маленького хлопчика» – твором, над яким митець працював останні три роки.
Об’єм інформації у просторі «Думок…» яскраво засвідчує, що для автора бути художником 8 робочих годин на добу неможливо, адже це – щохвилинна праця впродовж життя. Власне, для Петра Антипа мистецтво й є життям, де творчість – найвищий прояв безкомпромісного чину.
Триватиме виставковий проєкт «СУЧАСНА АРХАЇКА» до 30 травня в Національному центрі «Український дім». Режим роботи: вівторок-неділя 11:00-19:00, понеділок — вихідний. Вартість квитків: 80 грн., для пільгових категорій (школярі від 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення): 40 грн.
Фото: з фейсбук-сторінки Петра Антипа