Юрій Гіттік, Марія Щур
В останні роки було опубліковано чимало статей, присвячених творчості львівського художника Олександра Аксініна. Разом з тим серійність, один з істотних принципів його графіки, наразі лише відзначена, але не вивчена. Цей принцип широко використовується в його як друкованій, так і нетиражній (кольоровій) графіці.
Об’єднання декількох аркушів графіки в серію формує додатковий мета-рівень, який створюється – і «читається» – тільки в цій сукупності робіт. Серійність додає ще один наратив, який вміщує окремі роботи в певний загальний контекст. Саме так і виникає додаткова динаміка як розвиток візуального та/або семантичного ряду в межах робіт серії. Такі додаткові значення і обертони утворюються виключно завдяки синергії окремих робіт серії. Тільки їх співіснування і співставлення в контексті серії дає можливість побачити розвиток теми або композиції й окремих візуальних елементів.
Невелика серія «Звуки» дуже наглядно представляє такий додатковий мета-рівень. Три офорта серії виразно демонструють багатовимірну динаміку зображення на основі загального сакрального образа («комікс-ікони», як його назвав О. Аксінін). Зокрема, можна простежити розвиток наступних аспектів:
- Образ: від домінантної фігури – через фігуру-як-елемент – до повного зникнення (і перетворення в дух, позначений фігуркою Будди);
- Форма: від фігури, що збурює й пробивається в хаосі – через строго структурований простір – до органічно-організованої стабільної форми;
- Звучання: від крику – через диригований візуалізований звук («найвища нота» – текст в офорті №202) – до резонуючого гулу дзвону;
- Стан: від страждань в цвяхах-тернових шипах – через спокійну зосередженість – до умиротвореної медитації («Новий Дзен» – текст в офорті);
Східні сакральні мотиви неявно позначені авторською назвою-написом «Ом» на офорті №199, а також прихованими в зображенні словами «Новий Дзен» і фігуркою Будди в офорті №207.
Примітно, що саме один із аркушів цієї серії Олександр Аксінін використав (з кількома варіантами окремо вдрукованого іменного посвячення) як офорт для Анджея Нікодемовича, авангардного композитора і педагога Львівської консерваторії. Релігійні переконання А. Нікодемовича привели до конфлікту з владою… 1973 року його звільнили з консерваторії і заборонили виконання його музичних творів, а 1980 року він був змушений виїхати до Польщі. Як прощальний подарунок для А. Нікодемовича, його учні (Р. Якуб, Г. Гаврилець, Ю. Ланюк та інші) замовили офорт у Аксініна.
Фото: Сайт Олександра Аксініна