Виставка «Пектораль. Знахідка століття» відкрилась в Музей історичних коштовностей України. Її приурочили до 50-річчя знахідок скіфського кургану Товста Могила. Експонати, представлені на виставці, реставратори музею готували майже рік. Окрім головної окраси колекції – золотої пекторалі, що є шедевром греко-скіфського мистецтва, відвідувачі виставки мають нагоду побачити інші унікальні артефакти з кургану Товста Могила, які раніше ніколи не представляли широкій аудиторії. Проєкт відбувається під патронатом Міністерства культури та інформаційної політики України та в партнерстві з Інститутом археології НАН України.
Експозиція виставки «Пектораль. Знахідка століття» пропонує відвідувачам відчути себе першовідкривачами унікальних пам’яток «пірамід степів» – скіфських курганів. Експонати у вітринах вибудовані за хронологією того, як були знайдені під час дослідження поховання знатної скіфської сім’ї. Зокрема, це предмети кочового побуту, зброя, посуд, оздоби спорядження коней, коштовні прикраси скіфського вбрання. Занурюють в атмосферу, яка панувала на розкопках, і цитати із робочого щоденника Бориса Мозолевського та світлини роботи експедиції.
Центральне місце в експозиції виставки «Пектораль. Знахідка століття», звичайно ж, посів оригінал золотої пекторалі, який відвідувачам представлено вперше з 2014 року. Адже з початку російсько-української війни в музеї можна було побачити тільки її гальванокопію. Окрім того, за нагоди ювілейної дати на виставку передано з фондів Інституту археології й інші експонати, що раніше не були відомі широкій аудиторії, зокрема деталі поховального кортежу та вузда з поховань конюхів.
Головну археологічну знахідку України ХХ століття – золоту пектораль було знайдено 21 червня 1971 року на місці скіфського царського поховання, в кургані Товста Могила. Експедиція Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського в робітничому містечку Орджонікідзе (з 2016-го — Покров) на Дніпропетровщині розпочались у 1969 році. В той час там активно розроблялися кар’єри, тож метою групи став порятунок курганів від руйнування. У лютому 1971 року Мозолевський почав розвідку кургану Товста Могила. Але результати ручного буріння землі двічі показували, що вона не відповідає скіфським могильникам, тому через це і сильний холод більшість учасників експедиції не хотіли продовжувати роботу. Борис Мозолевський поклався на свої теоретичні припущення і вмовив закласти ще одну свердловину. Останнє буріння на глибині семи метрів принесло бажаний результат. Упродовж кількох наступних місяців Мозолевський працював майже без відпочинку по 16 годин на день.
Коли до головного поховання залишалося зовсім трохи, археологи натрапили на сліди 25-метрової траншеї чорнозему. Це свідчило, що могилу раніше вже розграбовували. Причому почався цей процес ще за скіфської доби. Отож, шанси знайти щось вартісне невблаганно впали. Хоч і у повному розпачі, але Мозолевський все ж придовжив розкопки, допоки не виявив господарчу камеру з казаном і сковорідкою, в яких були кістки — рештки жертовної їжі. Наступного дня він вже зорієнтувався, де має бути головне поховання і, до подиву інших археологів, знайшов золоті пластини, якими було оздоблене вбрання скіфської цариці. Невдовзі археологи знайшли інші царські прикраси, серед яких була лита гривня (вагою 478,6 грамів), що прикрашала шию.
Не меншу цінність для археологів становило знайдене прозоре скло, що змінило уявлення про час його появи на українських землях і виявилось на двісті років раніше, ніж припускали до цього. Згодом археологи натрапили на поховання дитини і чотирьох слуг, а згодом і шести царських коней разом з трьома конюхами.
Поступово археологи наблизилися до головної могили на глибині 8,5 метрів, де знову побачили сліди чорних копачів. Розчищаючи долівку, Мозолевський знайшов оповитий золотом меч і золоту пектораль. Для дослідників й досі залишається загадкою, як крадії не помітили найцінніших речей. Час своє знахідки Борис Мозолевський запам’ятав на все життя — 14 година 30 хвилин.
Триватиме виставка «Пектораль. Знахідка століття» до 31 жовтня в Музеї історичних коштовностей України. Водночас дослідники Інституту археології НАН України до ювілею підготували видання “Симфонія пекторалі”. У брошурі узагальнили основну інформацію про цей артефакт, а також представили надзвичайні макрофотографії, які дозволяють побачити недоступні неозброєному оку деталі і в повному обсязі оцінити майстерність та художній смак творців пекторалі.
Фото та джерела: Інститут археології НАН України / Музей історичних коштовностей України