У Центрі сучасного мистецтва «Білий Світ» відкрилась виставка живопису Світлани Лопухової «VARIO TEMPORE ET VARIO MODO», у перекладі з латини це означає «У різний час і по-різному». Її експозиція побудована на контрастах і полярностях: пейзажі безлюдних італійських площ та напружене протистояння тореадора з биком.
Виставкою «VARIO TEMPORE ET VARIO MODO» художниця Світлана Лопухова знайомить нас зі світом власних вражень та фантазій. Авторка пропонує глядачам так само пережити безтурботність венеційської лагуни, приглушену красу старовинних мостів і будинків Флоренції, та пекуче сонце іспанської кориди.
«Спливаючий незворотньо час народжує бажання зупинити його і зануритись у той світ, де залишилась частина життя. Реальність переломлюється, переплітається з образами у спогадах, і відлуння давньої мелодії лягає на полотно. Мої роботи – згадка про те, чого не побачив і не почув ніхто, крім мене. Спокій без гучних кроків, метушні і бажань. Спроба прибрати межу між мною і живим світом, наповненим музикою пристрастей, любові, втрат, моментів щастя. Реальність, в якій подорожує душа», – зауважує художниця.
Триватиме виставка «VARIO TEMPORE ET VARIO MODO» до 6 лютого в ЦСМ «Білий світ» (Київ, вул. Пушкінська, 21а). Вхід вільний.
Заслужена художниця України Світлана Лопухова народилась у Києві у 1951 році. Закінчила Київський художній інститут. Є членом Національної спілки художників України, займається живописом та графікою, викладає. Основні галузі – станковий та монументальний живопис, станкова та книжкова графіка. Світлана Лопухова – автор вітражів, мозаїк, книжкового оформлення, реалістичних та абстрактних полотен, які відзначаються оригінальністю композицій. З 1975 року брала участь у виставках: республіканських, всесоюзних і зарубіжних. Персональні виставки – в Тбілісі (1987), Києві (1989, 1996, 2000-2004, 2007-2008), Лієнці (Австрія, 1992). Основні твори: «Попелюшка» (1986), «Плач» (1988), «Мелодії Японії» (1998), «Безіменна дорога» (2001), «Маленька балерина» (2001); живопис – «Цирк» (1976), «В тіні тих днів, що минули», «Побачення» (1987), «Грузинське багатоголосся», «Ноктюрн» (1989) , «Миттєвих картини природи» (1991), «Дорога» (1994), «Вечірні фантазії» (1995), «Крик зозулі», «Маленька балерина»; диптих – «Флейта, що грає сама по собі» (2001), серія – «Маленькі серенади» (2006); настінні розписи – в Палаці культури в місто Рубіжне, Луганська область і морській школі, вітраж, мозаїка «Флора і фауна» (1990-ті роки); ескізи костюмів і сценографія вистави – «Гравці» М. Гоголя (2001), художнє оформлення фільму «Джокер» (2004). Роботи зберігаються в художньому музеї України, Національному музеї образотворчого мистецтва Грузії (Тбілісі), а також численних приватних колекціях.
Фото:@whitewworld