Христина Срібняк
Колекція Музею української діаспори у Києві поповнилась кількома раритетними творами мистецтва та історичними артефактами з-за кордону. Серед них, портрет авторства художника-авангардиста зі світовим іменем Давида Бурлюка, натюрморт представниці школи бойчукістів Оксани Павленко й графічна робота одного із засновників творчого об’єднання «Цех живописців» Олександра Шевченка. Твори із власної збірки подарував американсько-український колекціонер та філантроп Едвард Ходорковський, який народився в Києві та понад 30 років вже проживає у США. Також спеціально для Музею меценат придбав перше видання книги Сержа Лифаря «Танець», з автографом автора, два примірники журналів «Колір і Рима», які видавав Бурлюк у Нью-Йорку, а також дві вінілові платівки: Української республіканської капели Олександра Кошиця (1923) та запис виступу авіаконструктора Ігоря Сікорського (1967).
Колекціонувати твори мистецтва директор міжнародної архітектурної компанії «m+a global architects» Едвард Ходорковський почав близько 20 років тому. Коло його зацікавленості зосередилось переважно на російському та українському авангарді, зокрема, на творчості представників української діаспори та тих, чия доля була тісно пов’язана з Україною. Спочатку Едвард Ходорковський колекціонував більш доступні графічні твори, згодом почав з’являтись олійний живопис. За роки вдалось зібрати доволі велику та цікаву колекцію, в якій, середі іншого, є Марк Шагал, Наталія Гончарова, Михайло Ларіонов, Борис Свєшніков, Костянтин Сомов, Леон Бакст, Петро Кончаловський, Василь Кандинський, Казимир Малевич, Олександр Родченко, Филипп Малявін, Борис Яковлєв, Олександр Звєрєв, Лев Межберг, Саша Молдован, Шимон Окштейн, Юрій Красний та ін. З-поміж зібрання пана Едварда виділяються й твори Давида Бурлюка, їх у нього – 15. До Музею української діаспори колекціонер передав «Портрет брюнетки» (1930 року) Давида Бурлюка.
«Давид Бурлюк надзвичайно цікавий художник. Популярним він став ще за життя, його творчістю захоплюються в Америці. Цікаво, що росіяни вважають Бурлюка своїм художником, батьком російського футуризму. І хоч більшу частину життя він провів за межами Батьківщини, завжди відчував себе українцем й писав «Мій колорит глибоко національно український». Мабуть, як і у кожного іншого колекціонера, у мене вдома обмежена площа стін. Але будь-який твір мистецтва, на мою думку, не повинен просто лежати десь у сховищі, його мають бачити люди. Не менш важливо знайти правильне місце для конкретного предмета. Тепер Бурлюк – вдома», – наголосив колекціонер та меценат Едвард Ходорковський.


В Музеї української діаспори такому подарунку дуже втішаються, оскільки раніше в їхній колекції не було жодної роботи Давида Бурлюка, як, власне, і Оксани Павленко. Як зауважила директорка Музею Оксана Підсуха, «Портрет Брюнетки» разом з подарованими платівками будуть розміщені в експозиції й ґрунтовно досліджуватимуться.
«Кожен подарований експонат – унікальний. Самі ми не маємо змоги придбавати такі артефакти, в бюджеті музею на це немає коштів. Разом із тим без поповнення фондів Музей української діаспори не може розвиватися. В наших амбітних планах – подальше поповнення музейної збірки творами Олександра Архипенка, Якова Гніздовського, Василя Курилика, того ж Давида Бурлюка – художниками-емігрантами світового рівня.
Ми надзвичайно цінуємо і плекаємо стосунки з дарувальниками нашого музею, усвідомлюємо, що кожен дарунок – це вияв глибокої довіри до нашої інституції і музейної команди. Це надихає, але також і накладає велику відповідальність. Віддаючи цінний артефакт до музею, колекціонер має бути переконаний, що дорогоцінні предмети потраплять в надійні руки, будуть збережені і доступні для людей», – говорить директорка Музею української діаспори Оксана Підсуха.
Повертаючись до картини Давида Бурлюка «Брюнетка» (1930), найімовірніше на ньому зображена його дружина Маруся, яка стала його сподвижницею по життю. Портрет належить до американського періоду художника, в цей час він так часто писав дружину, що будь-яка інша жінка, яку він зображав, ставала подібною до неї. Деяка схожість Марусі з портретом простежується за її світлинами. Загалом Давид Бурлюк був дуже плідним художником й створив понад 20 тисяч картин, ілюстрував збірки поетів-футуристів. Зрештою, завдяки Бурлюкові як поет відбувся Володимир Маяковський.

Також серед подарованих меценатом артефактів – два рідкісних примірники журналів «Колір і рима» (№35-36) датовані 1958 роком. Цей часопис Давид Бурлюк разом з дружиною видавав невеликим накладом у США з початку 1930-х до кінця свого життя. Це, зокрема, розширює уявлення про діяльність художника в Америці. Журнал виходив англійською та російською мовами, обсягом від 4 до 100 сторінок. В основному у ньому містились репродукції живописних робіт і малюнків, вірші, фотографії, статті та рецензії самого Бурлюка, сторінки щоденника його дружини 1930-х років, а також статті про інших майстрів мистецтва і репродукції їхніх творів.

Оксана Павленко, чий «Натюрморт із динею» (1930-х років) також віднині зберігатиметься в Музеї української діаспори, – остання з когорти «уцілілих» художників-бойчукістів. На жаль, її станкових і монументальних живописних робіт збереглось небагато. Хоча матеріалу для вивчення графічної спадщини мисткині достатньо. Оксана Павленко єдина з учнів Миколи Бойчука, кого не було репресовано. Їй пощастило виїхати з України та уникнути розстрілу, художницю врятувала викладацька робота у Москві, де вона прожила усе подальше життя.


Важливими для колекції Музею української діаспори стали також подаровані платівки: Української республіканської капели Олександра Кошиця, записаної в 1922 році американською компанією Brunswick, та вініл із записом виступу авіаконструктора Ігоря Сікорського на урочистостях з нагоди 20-річчя заснування американської компанії братів Райт у 1967 році.
«Платівка 1922 року – направду унікальна. Це один із перших вінілів Української республіканської капели під орудою Олександра Кошиця, видатного хормейстера, диригента та композитора. На ній записані пісні «Ой, у полі Баришполі» в обробці Кошиця та «Верховино» Миколи Лисенка. Нагадаю, що в 1919 році капела у складі 80 осіб вирушила в європейське турне з великою місією розповідати про молоду Українську державу. Кошиць відкрив світові українську музичну культуру, завдяки йому весь світ нині співає нашого «Щедрика», – зауважила Оксана Підсуха. «Цей експонат також буде представлено в нашій новій постійній експозиції. Наразі вона знаходиться в стадії монтажу, але незабаром буде відкрита для відвідувачів», – відзначила Оксана Підсуха.


До слова, про художників, які з різних причин вимушені були покинути Україну та творити за її межами, Едвард Ходорковський навіть ініціював створення документальної стрічки «Український авангард». Фільм про художників, серед яких: Кандинський, Бурлюк, Екстер, «бойчукісти» та інші, стане початком документального циклу про видатних українців, які досягли певних успіхів і визнання за кордоном, проте не втратили української ідентичності. Сценаристом і режисером картини став Андрій Руденко.
«Ідея фільму належить Едварду Ходорковському, я долучився до проєкту, коли вже була сформована концепція. Це буде телевізійна документальна стрічка, присвячена представникам українського авангарду за період початку ХХ століття і до шістдесятників. Зйомки плануються в Україні, Франції та Канаді. Пан Едвард дуже допомагає з підготовкою: домовляється про інтерв’ю з іноземними фахівцями та частково бере на себе витрати за знімальний процес, а також консультує щодо подробиць життя представників українського авангарду за кордоном. Нерідко він надавав такі матеріали, які просто неможливо знайти в мережі», – відзначив режисер стрічки «Український авангард» Андрій Руденко.
Олександра Москалюк, яка є однією з продюсерів майбутнього фільму, на рахунку якої багато успішних кіно- та телепроектів, у тому числі серіал «Гвардія», зазначила, що сценарій фільму «Український авангард» було подано на конкурсну програму Українського культурного фонду і, з огляду на його суспільну важливість і актуальність, команда проєкту сподівається на його підтримку. Зйомки фільму планують розпочати влітку, а показати його глядачам вже восени. В Україні стрічку транслюватиме «5-й канал».
Принагідно Едвард Ходорковський проанонсував виставку акварелей художника-абстракціоніста Василя Кандинського з власної колекції «Василь Кандинський. Фігуративна свобода». Вона відкриється 6 квітня у Мистецькому центрі «Шоколадний будинок». До експозиції увійдуть 15 з 43 ескізів з віднайденого етюдника із Баугаузу, створеного художником у 1922 році в Веймарі, Німеччині. Цей скетчбук Едвард Ходорковський придбав 15 років тому в американського колекціонера російського мистецтва. Проте альбом не мав провенансу.
«Ми з моїм нью-йоркським партнером витратили майже 15 років на атрибуцію та всеможливі мистецтвознавчі й технологічні експертизи цих графічних робіт у відомих європейських та американських фахівців та в інституціях. Зокрема, книга пройшла дослідження в нью-йоркському Музеї мистецтва Метрополітен, в Чикаго, в Третьяковській галереї в Москві…», – пояснив Едвард Ходорковський.
Ці численні наукові дослідження послугували основою для створення англомовної книги «Kandinsky: The Rediscovered Bauhaus Sketchbook», яка розкриває подробиці згаданого періоду творчості абстракціоніста та містить багато цікавинок про самі ескізи. Співавторами книги стали мистецтвознавці Рейнольд Геллер, Марія Валяєва, Дмитро, Горбачов Ліза Флорман та Віяна Нуно.
Фото: надані Музеєм української діаспори та колекціонером Едвардом Ходорковським.