Мистецька ініціатива тимчасового єднання цінностей (МіТЄЦ) у співпраці зі Львівським психоаналітичним інститутом ментального здоров’я продовжує реалізацію інноваційної програми мистецько-психотерапевтичної реабілітації для ветеранів АТО/ООС та колишніх в’язнів «ДНР/ЛНР» «МІТЄЦ. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР». Одним із наставників проєкту став художник, скульптор, дизайнер, куратор художніх проєктів, перформер Дмитро Коломойцев.
У 2015 році Дмитро Коломойцев як солдат збройних сил України захищав місто Щастя від окупантів. На фронті робив художні інсталяції, виставки для учасників бойових дій АТО та вів графічні щоденники — створив серію робіт, пов’язаних з війною та ведичним сприйняттям подій. У 2017 році разом із художником Сергієм Захаровим створив групу художників “UKRMAKROVSESVIT”, що займається актуальними художніми практиками (Київ). Займається міфотворчостю на тему популяризації української історії.
Про скетчбуки Дмитра розпитала Анастасія Данилюк.
Скільки скетчбуків у вас вже є?
Більше 20-ти.
Чому надаєте перевагу блокнотам саме Moleskine?
В молескіні крутий папір, який витримує всілякі графічні експеременти.
Яким чином, на вашу думку, формат скетчбуку має експонуватися у музейному просторі?
Ще не знаю.
Що підштовхнуло саме до такої практики? Як все почалось?
Зручний та компактний формат, з яким зручно у подорожах.
Як робота у форматі скетчбуку допомогає (чи навпаки) центрувати творчий процес, дисциплінувати його, так би мовити?
Щодо молескіна, то він дорого коштує. Тому якось особливо цінуєш його, щоб намалювати в ньому щось важливе.
Якщо б скетчбук потрапив у руки до випадкової людини, то на щоб ви порадили звернути увагу?
Уважніше роздивлятися, тому що в малюнках багато культурних нашарувань.
Чи має подібна практика роботи з щоденником-скетчбуком психотерапевтичний ефект для вас?
Так. У щоденнику я намагаюсь графічно зафіксувати певний стан та час, коли було створено малюнок.
Фото та джерело: МІТЄЦ