Видавництво «РОДОВІД» запрошує на презентацію книги «Тетяна Яблонська. Щоденники, спогади, роздуми», яка відбудеться 16 грудня о 15.00 у виставковій залі «Українського дому». Упорядниками книжки стали донька художниці Гаяне Атаян та онука Ірина Зайцева. Над проєктом вони працювали з 2009 й разом перечитали сотні записів зі щоденників художниці та окремих аркушів. П’ять років тому до роботи долучилось видавництво «РОДОВІД».
«Тетяна Яблонська. Щоденники, спогади, роздуми» – унікальна можливість з перших вуст дізнатись про долю художниці та епоху, в яку їй довелось жити. Більшість текстів публікуються вперше. Це приватні думки та спогади, спостереження, подорожні нотатки та історії створення картин, які за життя зафіксувала Тетяна Яблонська. Книжка дає можливість оцінити непересічний літературний талант мисткині, і пропонує багатий матеріал для мистецтвознавців. Приміром, у збірці є історії створення окремих творів та детальний опис павільйонів на Венеційській бієнале 1972 року, враження від шедеврів галереї Уффіці у Флоренції, базилік Равенни, Венеції, Флоренції, шарму Парижа та Лувру. А також спогади про дитинство, розповіді про колег і вчителів, хроніка митця в радянській системі.
Донька Тетяни Яблонської, також художниця Гаяне Атаян зізнається: «Мама була імпульсивною, непередбачуваною і у вчинках, і в творчості, всім своїм життям вона ламала стереотипи. Коли я займалася її текстами, вони поводилися зі мною так само. Немов рухливі і неслухняні живі істоти, вони чинили опір «впорядкуванню», ніяк не хотіли з розрізнених листочків і зошитів перетворюватися на книжку. Тому, складаючи їх хоч в якусь систему, десь все ж не вдалося уникнути повторів, а поділ текстів за розділами вийшов досить умовним. Що опублікувати, що — ні? Для чогось іще не настав час, для чогось він і не прийде. Найголовнішим для мене було те, щоб тут зберігся справжній мамин голос і відчувався дух минулої епохи, що стрімко від нас віддаляється».
Онука ж Тетяни Яблонської Ірина Зайцева у передмові зауважила, що хотіла б, аби її бабуся у цій книжці постала насамперед, не як легенда мистецького життя, а як «жива» особистість: дещо наївна та сентиментальна, самокритична, сильна, слабка, різна…
Важливо, що видання книги стало можливим завдяки підтримці українських підприємців, випускників Києво-Могилянської бізнес школи (групи РМВА-14, РМВА-13), а також Фонду родини Загорій та іншим доброчинцям. Кожен з них передплатив по 20 книжок, частину з яких безплатно подарують до бібліотек, музеїв, архівів, науковців. Щоденники вийшли двома мовами: російською (ориґінальні тексти Яблонської) та українською (переклади).
До слова, у 2017 році в малій серії українського малярства вийшла книга «Тетяна Яблонська в колекції Запорізького художнього музею», яка була видана «РОДОВОДОМ».
Презентація книги «ТЕТЯНА ЯБЛОНСЬКА. Щоденники, спогади, роздуми» відбудеться 16 грудня о 15.00 у виставковій залі другого поверху Українського дому. Реєстрація обов’язкова:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSco8zlwH_yOksxUPQFjKiMDYjIyLyuW2lwnu-m3oTFeCvDM1g/viewform?vc=0&c=0&w=1&flr=0&gxids=7628.
Про художницю:
Тетяна Яблонська (1917 – 2005) — учениця Федора Кричевського, лауреатка трьох державних премій СРСР і Національної премії України імені Тараса Шевченка, педагог, мама трьох доньок-художниць. Талант живописця, відчуття кольору в Яблонської помітили одразу. 1937 року у відгуку на виставку академічних робіт Київського художнього інституту Ігор Грабар, наголошуючи на необхідності органічного поєднання рисунку і живописної форми, написав: «На виставці студентських робіт я бачив лише одну річ, яка сполучає в собі і те, й друге, — це «Натурщиця, що лежить» Тетяни Яблонської. Це чудова річ». У 1940 році в Інституті вперше за всю історію закладу відбулася персональна виставка студентки – Тетяни Яблонської. 1950 року за «картину радості праці» «Хліб» 33-річна художниця отримала першу Сталінську премію, що характерно — за це ж епічне полотно (201х370 см), до якого було створено понад 300 ескізів, на Всесвітній виставці в Брюсселі 1958 року вона отримала бронзову медаль. У 1956 році «Хліб» експонували у павільйоні СРСР на Венеційській бієнале. Картину, яка стала іконою радянського реалістичного мистецтва, купила Третьяковська галерея. Її репродукували в багатьох підручниках, тиражували на листівках і плакатах. Для Національного художнього музею України художниця написала авторський повтор.
Але ввійшовши в істеблішмент офіційного мистецтва, Тетяна Яблонська не припиняла пошуки поза реалізмом, соціалістичним реалізмом — у її творах бачимо захоплення імпресіонізмом, декоративністю, фольклором і наївом. Від бронзовіння в системі радянської мистецької номенклатури її рятували жвавий розум, цікавість до життя і чуття художниці.
Фото: «РОДОВІД»
Джерело: за матеріалами «РОДОВІД»