Про історію майстерні та виставку, що триває на території Києво-Печерської лаври (у Будинку намісника, корпус № 1).
Історія майстерні
Більше 100 років тому — навесні 1924-го — при Лаврському музеї відкрилася перша в Києві фахова реставраційна майстерня. Очолив її художник-«бойчукіст» Микола Касперович.
При майстерні була Реставраційна комісія (згодом — Наукова рада), яку сформував Лаврський музей разом з Всеукраїнським археологічним комітетом та Управлінням науковими установами. Вона приймала важливі рішення щодо реставрації та збереження музейних предметів. Вже на перших засіданнях Реставраційна комісія ухвалила головні правила Лаврської майстерні:
- принцип «невтручання» — тобто максимального збереження автентичної структури твору, віднайдення безпечних для пам’ятки, проте ефективних методів реставрації;
- фіксація кожного етапу реставраційного процесу і стану відреставрованого предмета.
Художники-реставратори прагнули застосовувати у своїй роботі найновіші наукові досягнення. У відділах реставрації станкового малярства, пам’яток шиття і тканини, кераміки, скла, металу, монументальних пам’яток працювали Микола Касперович, Кость Кржемінський, Олена Більська, Давид Трипільський, Кость Мощенко та інші. Окрім реставрації, вони проводили й освітню роботу: навчали музейників, студентів, аспірантів. У 1931 році на базі Лаврської реставраційної майстерні організували Всеукраїнські художньо-реставраційні та репродукційні майстерні. Їх очолив Марко Вайнштейн.

У 1933 році Лаврська реставраційна майстерня припинила працювати через репресії проти художників. Миколу Касперовича, Костя Кржемінського арештували, оголосили «ворогами народу» та згодом розстріляли.
«Працюючи в музеї, я в першу чергу реставрував українські пам’ятки, оскільки мої переконання зводилися до того, що більшовики знищують українські пам’ятки та культуру», — такі слова Миколи Касперовича записані у протоколі допиту.
Виставка «Відроджений всесвіт»
Нинішні співробітники Реставраційної майстерні Києво-Печерської лаври продовжують традиції Миколи Касперовича та його колег.

За останні 10 років (з 2014 до 2024-го) 25 художників-реставраторів відреставрували понад 2500 музейних предметів. На виставці «Відроджений всесвіт» можна побачити близько 100 з них. Це унікальні мистецькі твори XVII–XX століть:
- старовинні ікони,
- хрести,
- церковне начиння,
- літургійні тканини,
- світські предмети,
- стародруки тощо.
Відвідувачам представили не лише відреставровані експонати, а й фотографії творів, зроблені перед реставрацією, описи етапів реставрації.

Серед найцікавіших експонатів виставки — жіночий чепчик другої половини XVIII століття та митра (головний убір архієреїв і священиків) XVIII століття.
Обидва предмети знайшли серед руїн Успенського собору Києво-Печерської лаври. Собор підірвали у 1941 році, проте роботи із розчищення і дослідження руїн тривали багато років.
Митра знаходилася серед руїн до 1946-1947 року, і так сталося, що лише у наш час потрапила на реставрацію. Вона була у дуже поганому стані — брудна, порвана, деформована, з пошкодженим живописом. Художники-реставратори працювали з митрою більше 5-ти років: повністю розібрали її, відновили кожну найменшу частинку, прорахували конструкцію, підготували дерев’яну болванку, відновили форму митри, нашили усі елементи на свої місця, закріпили металеві прикраси.

Жіночий чепчик знайшли у 1986 році, у цегляному склепі Успенського собору із невідомим жіночим похованням. Шовкова тканина, мереживо та стрічки чепчика були пересушені і посічені, брудні, з темно-коричневими плямами. Нитки на швах зітліли і чепчик розпався на дві окремі частини — шапочку і лобову деталь. Реставраторам вдалося відновити та укріпити цей історичний предмет, що показує майстерність шевців XVIII століття.

Поховання, у якому знайшли чепчик, дослідники пов’язують з постаттю Марії Олексіївни Глєбової (1743–1765), можливо, родички київського генерал-губернатора Федора Івановича Глєбова.
Виставка «Відроджений всесвіт» працює щодня з 9:00 до 17:00.
Підготувала Лариса Лавренюк.