З 12 листопада до 15 грудня 2024 року у Київській картинній галереї проходить виставка художника Ігоря Гусєва «Безпілотник над імперією». В експозиції представили роботи, створені після 24 лютого 2022 року, а також ретроспективну серію, створену до повномасштабного вторгнення.
Про твори, представлені на виставці, про усвідомлення реальності через мистецтво читайте у цьому тексті. Авторка — Дарія Пожидаєва, мистецтвознавиця, артменеджерка галереї Imagine Point.
***
«Сучасне мистецтво, яке у нас практично не сприймалося, сьогодні стало воістину народним. Перегляд новинної стрічки в наш час — заняття, що неймовірно шокує, і психіка нормальної людини просто не витримує такого. Мистецтво або гумор у контексті всього, що відбувається, як правило, пом’якшують і гуманізують наше сприйняття. Фобії відступають, панічні атаки вже не настільки катастрофічні», — Ігор Гусєв.
«Безпілотник над імперією» — виставка Ігоря Гусєва, що відкрилася 12 листопада в Національному музеї «Київська картинна галерея», є беззаперечним свідченням того, як сучасне мистецтво реагує на потрясіння сьогодення. Цей проєкт вирізняється не лише складністю тематики — війна, людське буття і сприйняття навколишнього світу — але й тим, як автор вибудовує бесіду із глядачем через багатошаровість символів, новітні техніки та тонку іронію.
У сучасному українському мистецтві Ігор Гусєв давно зайняв місце інтерпретатора суспільних та екзистенційних викликів. Його проєкт «Безпілотник над імперією» — це розмова з війною як явищем, що глибоко трансформує людину, суспільство та культуру.
«Безпілотник над імперією»
Серія «Безпілотник над імперією» у межах виставки — це певною мірою деконструкція війни. Гусєв не лише зображає, а й розкладає війну на архетипи й абсурди, відтворює її механізми та вплив на свідомість. Образ безпілотника, наприклад, виступає метафорою не лише технологічного прогресу, але й бездушності, яка роз’єднує людину із реальними наслідками її дій. Бойові дрони стають символами технологізованої війни, що позбавляє її учасників безпосереднього контакту, але водночас нагадує про всепроникний контроль у всі сфери життя цього страшного явища.
Автор створює глибоко політичний мистецький твір, що водночас уникає банальності прямолінійного активізму. «Імперія» тут не тільки геополітична — це також символ усіх систем, що нав’язують контроль і пригнічують свободу.
Ігор Гусєв свідомо бавиться з перспективою та простором. Верхня частина полотен серії, де літають безпілотники, майже порожня — небо абстрактне й умовне. Натомість нижня частина картин насичена деталями: будиночки, що розчиняються у яскравих кольорових плямах, квіткові натюрморти, що займають багато місця. Таке розбалансування провокує відчуття тривоги, ніби гармонія ось-ось остаточно зруйнується.
Ці полотна поєднують витонченість модерністських форм і деструкцію, викликаючи тривожні асоціації з антиутопіями. Гусєв балансує між документальністю та гротеском, пропонує глядачеві водночас відчуження і катарсис.
«Безпілотник над імперією» іронізує над абсурдом контексту війни. Дрон у цьому майже пасторальному світі викликає посмішку, але посмішку крізь сльози.
«Третя світова війна»
З усіх серій, представлених на виставці, виділяється «Третя світова війна». Її роботи переповнені тою самою «мемністю», що притаманна Ігорю Гусєву. Створення «картин-новин» художник розпочав ще під час карантину, коли був обмежений доступ до традиційних художніх матеріалів.
«Якось, гуляючи Староконкою, я зупинився біля стосу старих книжок і зрозумів, що вони цілком підходять мені для роботи… Я можу вирвати відповідну сторінку з альбому з мистецтва і нанести зверху потрібний меседж», — Ігор Гусєв.
Картини й образи, що створені поверх класичних сюжетів, по суті стають актом мистецького ресайклінгу, який, окрім всього, підкреслює хаотичність сучасного інформаційного простору. Художник додає до них нові меседжі, надає свого роду коментарі до сьогодення, що вражають одночасно дотепністю і болючою актуальністю.
Барокова пишність чи романтична гармонія служать лише тлом для гострих, майже «кислотних» послань. Твори ніби кричать: світ втратив баланс, час виходити за межі звичної пасивності сприйняття новин і життя.
Це і є «мемна» естетика Гусєва: художник бере абсурд і перетворює його на емоційну зброю. Глядач усміхається, але відчуває гіркий присмак усвідомлення реальності.
«Теорія струн»
Ретроспективна серія «Теорія струн» — це тонка провокація глядача, гра з мріями, сподіваннями і реальністю. Якщо глянути побіжно, картини здаються класичними, виконаними у традиційній живописній техніці. Однак ця традиційність — лише ілюзія, яка розпадається під час першого уважного огляду. Кольорові смуги, лінії та «цифрові помилки», що присутні в композиціях, розривають гармонію, нагадують про нашу повсякденну залежність від інтерпретацій.
Смуги не лише порушують традиційний плин художньої мови, але й вказують на фундаментальний зсув у способі, яким ми бачимо і сприймаємо реальність. Вони є візуалізацією збоїв у комунікації, спотворенням історичних і культурних «сигналів», а також нашої сучасної нездатності побачити світ без посередництва. Гусєв буквально «розтягує» реальність — як струни — між минулим і майбутнім, між аналоговим та цифровим.
Як зазначає мистецтвознавець Петар Чуковіч, стоп-кадри фільмів стають основою для живописних композицій, але вони зазнають метаморфоз, перетворюючись на нову художню реальність. У «Теорії струн» мистецтво відображає зустріч із незбагненним, трансформуючи прості зображення у роздуми про сучасний світ.
***
Усі серії, представлені на виставці, — «Теорія струн», «Безпілотник над імперією», «Третя світова війна» — мають спільну рису: вони ставлять під сумнів стабільність нашого бачення світу.
Через іронічний конфлікт ідилії та війни у «Безпілотнику», художник змушує нас усвідомити жорстоку реальність навіть у найбільш затишних куточках життя. У «Теорії струн» ця критика стає більш абстрактною. Тут Гусєв підкреслює невідворотність прогресу і водночас показує, як він руйнує безпосередній зв’язок людини зі світом. «Третя світова війна» йде ще далі. Сам підхід до реальності стає абсурдно-фрагментованим. Гусєв формує візуальну мову, яка сама стає зброєю — емоційною і критичною.
Сьогодні, коли світ переживає кризу ідентичності, коли війна змушує нас переглядати свої цінності й спосіб сприйняття реальності, роботи Гусєва стають особливо актуальними. Вони змушують нас зупинитися, вдивитися у ці перешкоди та спробувати зрозуміти, що саме ми втрачаємо і до чого рухаємося.
Ігор Гусєв створює мову, якою можна говорити про загрози, травми і виживання, кидати виклик здатності осмислювати дійсність. Цією мистецькою мовою можна ставити складні запитання та пропонувати несподівані відповіді.