Кафедра історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка опублікувала новий тематичний випуск наукового журналу “Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтв”. Тексти, що увійшли до випуску, є полемікою навколо тез, сформульованих Ернстом Гомбріхом у лекції про викладання історії мистецтв художникам, прочитану дослідником 1966 року. Перший авторизований переклад цієї лекції українською мовою здійснила історикиня мистецтв Стефанія Демчук. Автори випуску запропонували свої підходи та міркування щодо проблем викладання історії мистецтв та мистецтвознавства в Україні, здійнивши спробу увести цю дискусію в науковий дискурс.
У лекції 1966 року про те, як історія мистецтва викладається і має викладатися в академіях мистецтв, Ернст Гомбріх стверджує: “Якщо художники хочуть вижити у нашому суспільстві, то вони мають дійти згоди з його інтелектуальними запитами, не лише бездумно повторюючи його слогани, але через розуміння і критику цих запитів у точно такий спосіб, як дорослі люди мають прийти до згоди з життям”. На його думку, мистецтво є рефлексивним явищем, тому будь-який твір мистецтва має бути пов’язаним з минулим і спрямованим у майбутнє.
Натомість, опонуючи цій тезі Гомбріха, доктор мистецтвознавства Андрій Пучков наводить цитату професора кафедри історії й теорії мистецтва Університету св. Володимира Григорія Павлуцького: “Завдання художника — бути істотою, яка бачить і відчуває. Не його справа міркувати, доводити або знати. Художник не повинен бути вченим; у більшості випадків це завдає йому шкоду. Він повинен малювати предмети не так, як він знає їх, а так, як він їх бачить”. На думку Пучкова, історики мистецтв та мистецтвознавці працюють із різним матеріалом. Історія мистецтв може розглядатися як похідна від загальної історії, у той час як мистецтвознавство давно стало розділом суспільствознавства.
Доречно зазначив про витоки проблеми розрізнення історії мистецтв та мистецтвознавства Тарас Березюк. Дослідник відстежив, що термін “мистецтвознавець” часто побутує у мові в різних ролях: і як позначення любителів мистецтва, і знавців-енциклопедистів без підтвердженої кваліфікації, і працівників-професіоналів у сфері мистецтва.
Стефанія Демчук, редакторка випуску, кандидат історичних наук, також наголосила на проблемі застосування терміну “мистецтвознавство”, уведеного за радянських часів. Український термін не піддається перекладу через відсутність чіткого бачення його наповнення навіть після здобуття Україною незалежності. Це викликає термінологічну плутанину, яка не дозволяє українській науці про мистецтво розвивати свою теоретичну складову. Схожу думку висловила й кандидат мистецтвознавства Марта Кравченко. На її переконання, існує нагальна потреба вписати українське мистецтво у світовий контекст, що уможливлює саме інструментарій історії мистецтв.
Окремо у випуску журналу представлений розділ із рецензіями, які доповнюють основну дискусію. Зокрема, автори рецензованих книжок пропонують нові теоретичні підходи до дослідження мистецтва Східної Європи та постсоціалістичного простору, що вже довгий час позбавлені свого наукового дискурсу. У підсумку рецензії дозволили висвітлити обмеженість та застарілість термінологічного апарату в Україні, необхідність уведення української історії мистецтв та мистецтвознавства у нові нові теоретичні рамки й оновлення інтелектуального базисису досліджень.
Укладачі нового випуску журналу “Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтв” (Том 2 № 14 (2022)) — історики мистецтв Стефанія Демчук та Ілля Левченко. Із його повною версією можна ознайомитися за посиланням на сайті.
Також кафедра історії мистецтв запрошує дослідників подати свої статті до червневого номера журналу, який буде присвячений образам війни. Матеріали прийматимуться за наступними напрямками:
• Контексти і функції образів війни
• Пропаганда у воєнний час та візуальна культура
• Чужий та Свій у зображенні війн
• Іконографія перемог та поразок
• Мистецтво, війна і пам’ять
Дедлайн подання — 1 квітня 2023 року. Ознайомитися із вимогами до публікації та процесом подання можна за посиланням.