 | У київському Музеї російського мистецтва відкрилася виставка, присвячена 120-річчю від дня народження відомого київського колекціонера Давида Сигалова. |
На виставці, присвяченій 120-річчю від дня народження Д.Л. Сигалова, представлено близько 100 творів живопису і графіки – найкращих взірців колись приватної уславленої збірки, а нині хрестоматійно відомих експонатів Київського національного музею російського мистецтва. Живописні полотна та графічні аркуші, презентовані у залах, відображають особисті уподобання колекціонера, котрі, переважно, зосереджувались на мистецтві кінця ХІХ- початку ХХ століть.
Разом з тим, певне місце в зібранні займали твори видатних митців російського реалістичного живопису другої половини ХІХ ст. – художників-передвижників різних поколінь: В.І.Сурикова, І.Ю. Рєпіна, І.І.Левітана, В.М. Васнецова.
До кола збирацьких інтересів Сигалова також входили представники об’єднання «Союз русских художников», які знаходячись під впливом імпресіонізму, наслідували традиції передвижників. Серед них такі талановиті майстри – К.О.Коровін, Л.В.Туржанський, С.Ю. Жуковський, К.Ф.Юон та інші. Втім, дорогоцінними для колекціонера були невеличкі етюди, малюнки провідних майстрів рубежу століть В.О.Сєрова та М.О.Врубеля. Неоціненною радістю для збирача було придбання рідкісних акварелей, зокрема, «Шипшина» – справжнього шедевра київського періоду творчості Врубеля.
Ілюстрації В.А.Сєрова до байок І.А.Крилова своїм лаконізмом, гострою виразністю нагадують численні подібні роботи цього визначного митця.
Найбільш потужний розділ експозиції – твори художників, які входили до складу угруповання “Мир искусства”. Майстри об’єднання виступили як справжні новатори в галузі театрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки. Вони вбачали красу й гармонію в культурі та побуті минулих епох, досконало і глибоко розумілися на їхній стилістиці.
Діяльність «мирискуссников» набула не тільки художнього, а й загальнокультурного значення. Так, твори одного з найталановитіших і складних майстрів “Мира искусства” – К.А.Сомова є іронічним відображенням вигадливого переплетіння хистких умонастроїв давно минулої доби ХVІІІ ст. Історико-пейзажні композиції О.М.Бенуа відтворюють “рукотворну” природу версальського парку.
Театральні ескізи Бенуа характеризують його як віртуозного та різнобічно обдарованого майстра. Ескізи театральних костюмів до творів таких різних авторів як І.С.Тургенєв і Ф.Шиллер пензля В.М.Добужинського виказують в ньому людину високої культури, широко обізнаного на театрі митця. Також хрестоматійно відомою є невеличка стилізована історико-побутова композиція “Виїзд Єлизавети Петрівни”, виконана Є.Є. Лансере.
Справжньою окрасою виставки є значна колекція творів З.Є.Серебрякової – улюбленої художниці Д.Л. Сигалова. В її творчості яскраво відобразилися пошуки світлого, гармонійного, поетичного в образах селянок, у звичайних сільських краєвидах. Автопортрети майстрині полонять поетичною чистотою та жіночою грацією.
Творча самобутність Б.М.Кустодієва визначалася живописною та сюжетною різноманітністю його полотен і малюнків. Про що свідчать соковитий за живописною структурою натюрморт “Омар і фазан” й портрет доньки – “Дівчинка з яблуками”, в якому елементи академізму органічно поєднуються з національними рисами чарівного обличчя моделі.
Мальовничий і яскравий патріархальний уклад провінції вдало використаний живописцем у створених ним ескізах декорацій і костюмів до творів О.М.Островського. Окремими творами представлені К.Ф.Богаєвський і І.Я.Білібін, які оспівують величні природні форми давнього Криму.
Дві великі акварелі В.Е.Борисова-Мусатова – однієї з найзначніших творчих індивідуальностей у мистецтві зламу століть, втілюють сумовиту елегійну мрію художника про духовну гармонію.
Творчість В.Е.Борисова-Мусатова вплинула на живописців групи “Голубая роза”, що об’єднала перших представників новітніх течій в російському живописі початку ХХ ст. М.С.Сар’ян – “Квіти Вірменії” та П.В.Кузнєцов – “Яблуні в квіту” шукали нові виразні можливості кольору, орієнтуючись на основоположні категорії символізму – багатозначність образів, невисловленість найвищої духовності. В основі їхніх композицій – силуетні, узагальнені, площинні зображення; декоративні плями локального, яскравого, емоційно насиченого кольору надають картинам монументальності, внутрішньої значущості.
Винятково оригінальний художник початку ХХ ст. Б.Д.Григор’єв представлений комплексом з п’яти вигадливо забавних сцен, що вирішені у відповідній гротескно-іронічній манері й становлять рідкісну прикрасу колекції.
В один розділ зібрані театральні твори (ескізи декорацій і костюмів) О.Я.Головіна,К.О.Коровіна, С.Ю.Судейкіна, М.М.Сапунова, О.К.Шервашидзе, Д.Д.Бушена, М.К. Реріха – неперевершені зразки новітніх пошуків і досягнень російських художників у цій галузі мистецтва. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. – період “театрократії”, революційної перебудови у російському театрі. В той час художники своїми роботами жваво впливали на сценографію, розкривали образну концепцію вистави, перетворюючись на її співавторів.
Нинішня виставка знайомить з кращими творами з колекції відомого київського збирача Д.Л.Сигалова та надає добру нагоду вшанувати пам’ять людини шляхетних вчинків, славетного громадянина нашого міста.
Джерело: Київський музей росйського мистецтва