Під час війни в Україні з’являється Музей сучасного мистецтва. Той самий. Про його створення ще у 90-ті говорили митці, а вже в «нульові» ідея почала розпадатися на кілька приватних музеїв сучасного мистецтва в різних містах. Той самий, необхідність якого врешті усвідомила й держава, та трапився карантин і тепер — війна. І саме під час війни проєкт нарешті запустила громадська організація.
Над ідеєю нового музею в Громадській організації «Музей Сучасного Мистецтва» (ГО МСМ) працювали з кінця 2020-го. Ідея звучить просто: музей — це не стіни, музей — це колекція. Про створення колекції і про те, де й коли з нею можна буде познайомитися, розповідають засновники UKRAINIAN MUSEUM OF CONTEMPORARY ART / UMCA.
Ольга БАЛАШОВА, голова правління і співзасновниця ГО МСМ
Музей нового типу — це не одна інституція. Так само він не може знаходитися в одній будівлі в центрі якогось великого міста, з гарною архітектурою і розкішною історією всередині. Як це є в нашій уяві. Музей — це набагато більше. Музей має бути мережевою інституцією, щоб мистецтво залишалось у тих громадах, де воно було створено, і стало на них працювати. До цього висновку ми в ГО МСМ дійшли ще на етапі розробки ідеї у 2021-му році. Питання локації — де власне буде музей сучасного мистецтва — залишили на вирішення держави, а самі зосередились на колекції.
Головною, якірною ідеєю для нас стало створення цифрової платформи — бази даних про українське сучасне мистецтво. Її куратором став Ларіон Лозовий. Цифрова платформа складається з даних автономних музеїв сучасного мистецтва в регіонах: вони об’єднані спільною місією, цінностями та колекцією і взаємодіють через цифрову платформу, яка надає доступ до впорядкованої бази творів українського мистецтва другої половини XX – XXI століть із державних та приватних колекцій. На цифровій платформі можуть розміщувати свої колекції приватні колекціонери, фонди, незалежні мистецькі інституції.
Згідно з концепцією, розробленою та затвердженою самоврядними експертними радами, інтермедіальна колекція музею включатиме твори мистецтва різних жанрів та медіумів — архітектуру, урбаністику, кіно, сценічне мистецтво, предметний та fashion-дизайн. До цифрової платформи мають увійти твори, створені з 1954 року, коли Україна отримала кордони, в яких стала незалежною державою у 1991 році.
Вона задумана як система менеджменту колекцій для творів сучасного мистецтва, яка дозволяє вести їхній первинний облік, наповнювати облікові картки метаданими про твір, поєднувати їх із зображеннями, відео та аудіозаписами, формувати колекції та публікувати дані в онлайн-каталозі.
Торік завдяки партнерству ми розробили програмний продукт для цифрової платформи і нині працюємо над її наповненням. Презентацію цифрової платформи плануємо на осінь 2023 року. Вона стане нашим внеском у виведення України з black out на цифровій мапі культури. Бо нині українські колекції, навіть ті, які були відцифровані, закриті. І коли людина — куратор, дослідник, журналіст — хоче познайомитися із українським мистецтвом онлайн, то не може цього зробити. І завдяки цифровій платформі така можливість нарешті з’явиться.
Працюючи над цифровою платформою колекції, нам відкрився масштаб — скільки всього створюється. Особливо після 24-го лютого. Ти бачиш масив неймовірної візуальної інформації, яку створюють художники і який виринає у тебе в стрічці. Меми, плакати, відео — усе, що з перших днів великої війни допомагало нам триматися. І серед цього всього було й мистецтво. І ми стали його архівувати. До нас доєдналися мистецтвознавиці Тетяна Лисун і Галина Глеба, команди волонтерів, які фоловлять профілі художників. І ми збирали із соцмереж архів художніх творів — так з’явився наш Архів воєнного часу. Нині у ньому — понад 8 тисяч творів. З нами працює мистецтвознавиця Ліза Корнійчук, яка записує інтерв’ю з художниками. Ми розробляємо сайт, за кілька місяців наш Архів воєнного часу з’явиться онлайн.
Усвідомивши масштаб, скільки всього цінного створюється під час війни, ми зрозуміли, що це наша найновіша спадщина. І переконали наших донорів, що це також треба зберігати, не тільки ту спадщину, яка зберігається в музеях і потерпає від навали, а й нову. Бо ми живемо в історичний момент.
І ми почали купувати твори. І твори, створені під час війни, поклали початок нашій колекції. Ми відмовились від практики формування музейної колекції, коли художники дарували б, надавали свої роботи. Ми розуміємо, що все, що оцінене в грошах, те і має ціну, а отже — цінність. Тому наш підхід такий: ми шукаємо гроші, викуповуємо твори, оформлюємо передачу майнових прав і сплачуємо податки.
Наразі наша колекція налічує понад 100 робіт, створених після 24 лютого 2022 року і придбаних на кошти міжнародних донорів. Колекція і дала нам підстави створити інституцію — UKRAINIAN MUSEUM OF CONTEMPORARY ART / UMCA. Це та нова інституція, яка разом з усіма активами і напрацьованими політиками перейде у державну власність одного дня. Того дня, коли постане державний музей сучасного мистецтва, і ми зможемо усе передати. Це записане в статуті ГО МСМ. Бо ми вважаємо, що лише державна підтримка здатна забезпечити збереження спадщини. Попри те, що в UMCA поки немає стін, але вже є перша масштабна виставка мистецтва воєнного стану «Ти як?», що проходить у Національному центрі «Український дім» з 1 по 25 червня. Експозиція, над якою працювала команда з вісьмох кураторів, зайняла весь простір «Українського Дому» і включає понад 500 робіт, створених 100 українськими митцями після початку повномасштабної війни росії проти України.
Ілля ЗАБОЛОТНИЙ, керівник Ukrainian Emergency Art Fund та спеціальних програм ГО МСМ
Чекати перемоги і миру, щоб візуалізувати своє майбутнє, у нас немає можливості. Ми маємо робити усе тут і зараз. Усвідомлення цього прийшло одразу після 24-го лютого 2022-го. Ми, як і, напевно, багато хто, були в стані розгубленості і невизначеності. Та розуміли, що можемо втратити людей, які могли наповнювати наш музей — художників, літераторів, кураторів і, зрештою, глядачів. Тому наші ресурси ми спрямували на підтримку людей в екстрених умовах і за участі наших партнерів — галереї The Naked Room, онлайн-видання «Заборона», Мистецького Арсеналу — створили Ukrainian Emergency Art Fund.
На початку робота фонду була сконцентрована навколо лише таких дуже швидких благодійних виплат на потреби виживання. Нашим паливом була солідарність, якась нова довіра між людьми — і в Україні, і за кордоном. Не можу не згадати: одним із перших внесків був від групи грузинських художників, які виставили свої роботи на аукціон, і ці гроші дуже швидко передали нам, що дозволило, якщо пафосно сказати, можливо, когось врятувати у ті перші дні повномасштабного вторгнення.
Загалом, за рік роботи Ukrainian Emergency Art Fund зібрав майже 16 мільйонів гривень – це як індивідуальні донати, так і донати інституцій. 39 інституцій за рік доєдналися до нашої діяльності. І завдяки їм ми підтримали 900 виплат. І за усіма цифрами для нас стоять конкретні люди — працівники культури, музиканти, художники, літературні критики — ті професіонали, які і тримають нашу культуру. Вже на третій місяць роботи Ukrainian Emergency Art Fund почав підтримувати розвиток інституцій і проєктів. Чимало у партнерстві з іншими фондами. Дуже для нас цінне, що разом з UNESCO ми зробили проєкт із митцями з Херсона — міста, яке на час проєкту було спочатку під окупацією, а потім звільнене. Для наших міжнародних партнерів це був приклад сміливого експерименту. Також разом із UNESCO почали створювати музей на базі майстерні Ади Рибачук і Володимира Мельниченка. Це, на мою думку, супер важливий стейтмент, в фарватері якого ми й працюємо.
Юлія ГНАТ, співзасновниця і директорка з екосистемних проєктів і розвитку ГО МСМ
Про музей ми думали ще до початку великої війни і тоді обговорювали, в якому середовищі йому бути, як ефективніше може існувати система мистецтва. І ці напрацювання виділились в окремий напрямок роботи ГО МСМ — екосистемних проєктів.
Першим став проєкт UALR правові дослідження. Це комплексний аналіз української мистецької екосистеми, розробка законодавства і рекомендації щодо політик. Проєкт підтриманий грантом Швейцарської Конфедерації в особі Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії. Ключовим бенефіціаром виступило МІКП. Керівником проєкту виступив правник Гнат Забродський.
Ми ставили собі за мету створити всеосяжну, чутливу до актуальних потреб законодавчу базу, спрямовану на розвиток системи мистецтва в Україні. У цій базі мають бути забезпечені чіткі правила обігу, придбання, автентифікації та транскордонного переміщення арт-об’єктів. Для цього наші фахівці дослідили і проаналізували найкращі практики ЄС і світу і залучили думки зацікавлених сторін. І усе заплановане здійснили — сформовані пакети пропозицій до законодавства можна переглянути на сайті ГО МСМ.
Ще один наш екосистемний проєкт — Art Sanct Task Force, міжнародна місія протидії російському мародерству. У цьому проєкті ГО МСМ працює разом із Національною агенцією протидії корупції (НАЗК) та Міністерством культури. Наша спільна місія — пошук і конфіскація мистецьких активів підсанкційних осіб. Опрацювання поля високовартісного мистецтв, яким володіє великий російський бізнес, непросте завдання. Індустрія загалом непрозора, але поступово різні країни впроваджують законодавче регулювання. І Україна зараз має ініціативу потужно працювати в арт-сфері із залученням міжнародних експертів.
Ми працюємо за трьома напрямами. Перший: робота з арт-санкціями в складі міжнародної групи по санкціях. Вже напрацьований документ, який збирає фідбеки міжнародних експертів за межами нашої міжнародної команди. Другий: розпочато інформаційну кампанію, йдеться про участь в різних конференціях учасників цього проєкту — НАЗК, МКІП і ГО МСМ, як представника незалежного сектору. Ми просуваємо адженду доброчесності в арт-сфері. І третє: робота з міжнародними партнерами, фокусування їх на допомозі Україні і наших закликах щодо вимог санкційного законодавства.
Невдовзі усі напрацювання мають з’явитися у тематичному розділі на сайті НАЗК.
Ще один важливий наш екосистемний проєкт присвячений роботі з пам’яттю. У ньому ми об’єднали зусилля з Платформою культури пам’яті «Минуле / Мабутнє / Мистецтво», яка давно працює у цьому напрямі. Також нашими партнерами є МКІП та Український інститут національної пам’яті.
Зараз дуже багато ініціатив, імпульсів, які мають на меті зафіксувати, зберегти пережитий під час війни досвід. І питання меморіалізації у різних громадах і спільнотах іде по-різному. Ми знаємо випадки, коли меморіалізація досвіду сучасної російсько-української війни має форму і мову почасти радянську.
ГО МСМ ініціює діалог — якою має бути меморіалізація нашого досвіду цієї війни. Дискусії і обговорення з цієї теми наша команда проведе під час масштабної виставки мистецтва воєнного стану «Ти як?» Національному центрі «Український дім» з 1 по 25 червня.
Розмову записала Марина Петрова
Громадська організація “Музей сучасного мистецтва”:
2020 – створення ГО МСМ з метою об’єднання професійної спільноти для створення музейної інституції нового типу.
2021 – робота над концепцією музею, вивчення досвіду створення і роботи музеїв сучасного мистецтва в різних країнах світу. Залучення понад 80 експертів до фахового діалогу.
2022 лютий березень – заснування кураторського проєкту «Мистецтво воєнного стану. Архів» для документації мистецтва, створеного після початку повномасштабного вторгнення. Архів стає основою для виставкових проєктів і колекції майбутнього музею.
2022 лютий-березень – створення разом із партнерами Ukrainian Emergency Art Fund , який за рік залучив понад 15 млн грн для допомоги українським митцям і підтримки проєктів з розвитку української культури.
2023 травень – презентація UKRAINIAN MUSEUM OF CONTEMPORARY ART / UMCA.